Світлий поет Росії назвав – Фляків

Поезія Миколи Рубцова стискає серце якоюсь пронизуючою її щемливою нотою, що спонукала В. Дементьєва вжити слово “передвечірнє”. Мені здається, можна говорити про більший: про тої неутолимой і неодолимо терпкого суму, що породила в частини наших людей Війна, що позбавила їхнього материнського пещення,- суму, що вони переносили й на Батьківщину в цілому. Можливо, саме в цьому й полягає схований майже в кожному вдалому вірші поета підтекст, що розгадується важко. У всякому разі, він пов’язаний із сирітством поета, що обернулося сприйняттям

миру, у якому Росія й Мати невіддільні. Цікаво, що це тонко вловив один іспанський письменник при читанні всього декількох віршів Миколи Рубцова. У статті “Роки наодинці з російською книгою” Хуан Эдуардо Суньига, згадавши про Миколі Рубцове слідом за Єсеніним, писав: “Я пізно відкрив для себе Рубцова, відкрив випадково – але все було із мною саме так. Переклади декількох його віршів я прочитав у румунському журналі; там же були статті про нього, схвильовані спогади його знайомої по Вологді Марії Корякиной. Я зрозумів, що його найміцніший зв’язок із природою, його любов до “хатинок і квітів… до

шепоту верб у неясної води” іде дуже здалеку, має довгу традицію. У Росії люди здавна почувають себе частиною рідної природи, і мені повідали про цьому російські письменники.

Сум Рубцова переслідувала мене кілька місяців, і я відчув потребу написати про нього, з’єднати його сирітство з його глибокою любов’ю до землі, у яку йому призначене було так рано лягти. Туга за померлою матір’ю, що дзенькає в його віршах, навела мене на думку, що Фляків був дитиною, що мріяла повернутися у свою колиску, а колиска ця – російська земля; такими словами я закінчив присвячену йому главу в книзі “Перстень Пушкіна. І десять років через послу смерті поета Федір Абрамов з розтрощенням говорив: “…оплакую й щораз ридаю над віршами, особливо останніми, що так рано помер Миколи Рубцова”.

Чистим і світлим поетом північної Росії назвав Рубцова, відгукуючись на його смерть, Анатолій Соболєв. Слідом за російськими дослідниками Творчості Миколи Рубцова (В. Кожиновым, С. Куняевым, В. Оботуровььм і ін.) силу поета румунський критик Иоанники Олтяну вбачає в його вмінні неголосним, але свіжим словом виразити внутрішній мир людини й передати подих живої природи в їхньому взаємозв’язку. По народному мелодійні, близькі до пісні, гранично щирі, довірчі сповіді у віршах з’єднуються в поезії Миколи Рубцова з тим, що тот же критик називає “ясністю художнього мислення” і “прозорістю мови”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Світлий поет Росії назвав – Фляків

Categories: Нові твори

Links