Світлий поет Росії назвав – Фляків
Поезія Миколи Рубцова стискає серце якоюсь пронизуючою її щемливою нотою, що спонукала В. Дементьєва вжити слово “передвечірнє”. Мені здається, можна говорити про більший: про тої неутолимой і неодолимо терпкого суму, що породила в частини наших людей Війна, що позбавила їхнього материнського пещення,- суму, що вони переносили й на Батьківщину в цілому. Можливо, саме в цьому й полягає схований майже в кожному вдалому вірші поета підтекст, що розгадується важко. У всякому разі, він пов’язаний із сирітством поета, що обернулося сприйняттям
Сум Рубцова переслідувала мене кілька місяців, і я відчув потребу написати про нього, з’єднати його сирітство з його глибокою любов’ю до землі, у яку йому призначене було так рано лягти. Туга за померлою матір’ю, що дзенькає в його віршах, навела мене на думку, що Фляків був дитиною, що мріяла повернутися у свою колиску, а колиска ця – російська земля; такими словами я закінчив присвячену йому главу в книзі “Перстень Пушкіна. І десять років через послу смерті поета Федір Абрамов з розтрощенням говорив: “…оплакую й щораз ридаю над віршами, особливо останніми, що так рано помер Миколи Рубцова”.
Чистим і світлим поетом північної Росії назвав Рубцова, відгукуючись на його смерть, Анатолій Соболєв. Слідом за російськими дослідниками Творчості Миколи Рубцова (В. Кожиновым, С. Куняевым, В. Оботуровььм і ін.) силу поета румунський критик Иоанники Олтяну вбачає в його вмінні неголосним, але свіжим словом виразити внутрішній мир людини й передати подих живої природи в їхньому взаємозв’язку. По народному мелодійні, близькі до пісні, гранично щирі, довірчі сповіді у віршах з’єднуються в поезії Миколи Рубцова з тим, що тот же критик називає “ясністю художнього мислення” і “прозорістю мови”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)