Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Стаття Замятіна “Я боюся”

Стаття Замятіна “Я боюся”

Першої за часом, та й за значенням стала сама нашуміла зі статей Замятіна “Я боюся”. У ранні післяжовтневі роки в літературі переважав безпосередній відгук на події – піднятий, стверджуючий, але багато в чому поверхневий. Замятін без натяків заявив, що цього недостатньо, що не можна задовольнятися творчістю “в’юнких авторів… знаючих, коли співати стрітення пануючи й коли молот і серп”. Він бачив, зрозуміло, і зародження нової літератури – “пролетарських письменників і поетів”, але йому здавався сумнівним вибраний

ними шлях – спроба говорити про нові, небувалі події й почуття художньою мовою, виробленою ще реалістами минулого

Це “поки крок назад, до шістдесятих років”,- зауважував Замятін. Ще більший сумнів викликало в нього прагнення обмежити художня творчість оспівуванням перемог, відгородити читача від суворої правди, “єретичного слова”. Він попереджав, наскільки це небезпечно, наскільки здатно привести літературу до застою, занепаду, до того, що вона буде лише повторювати пройдене

Виступ Замятіна зустріли вороже. “В’юнкі” не побажали довідатися себе в настільки яснім дзеркалі, і статтю

“Я боюся” надовго зарахували в розряд “лютих нападок на молоду радянську літературу”. На ділі ж Замятін давав справедливу оцінку ранній революційній літературі – вимогливу, але точну, може бути, саму точну й вимогливу в ті роки. Він вірно визначив головну небезпеку, що загрожувала художній творчості в умовах соціальної перебудови,- небезпека втрати незалежності. Вимога прямо підкоритися завданням нового суспільства було пред’явлено мистецтву в перші ж місяці, і багато художників відгукнулися на нього. Але єдиним для всіх законом художньої творчості це не могло, не повинне було стати. Про цьому й говорив Замятін: “…Теперішня література може бути тільки там, де неї роблять не виконавчі й благонадійні чиновники, а безумці, пустельники, єретики, мрійники, бунтарі, скептики. А якщо письменник повинен бути розсудливим, повинен бути католицько^-правовірним, повинен бути сьогодні корисним, не може хльостати всіх, як Свифт, не може посміхатися над усім, як Анатоль Франс,- тоді немає літератури бронзової, а є тільки паперов, газетна, котру читають сьогодні й у яку завтра загортають глиняне мило”.

Довгі роки у нас уважалося, що справа обстоит саме навпаки, що завдання мистецтва – “бути сьогодні корисним” суспільству, служити соціальному замовленню. Письменники здебільшого пишалися таким служінням. Реальна історія літератури цього не підтвердила. Мистецтво бере участь у житті суспільства аж ніяк не тим, що служить йому. Адже служачи, воно перестає бути його самокритикою, ферментом його самоочищення. Радянські художники довгі десятиліття дійсно були багато в чому лише службовцями на змісті в суспільства, що виконували його завдання й одержували за це (а те й просто за вислугу років), як покладено чиновникам, чергові звання. Тим часом суспільство, як виявилося, могло бути всяким – і суспільством насильства над власним народом, як при Сталіні, і суспільством застою й розкладання, як при Брежнєві. Служити такому суспільству значило саме змінювати самій природі й призначенню мистецтва. Замятін був глибоко прав: саме “єретики, мрійники, бунтарі, скептики”, тобто вільні у своїх відносинах із суспільством художники, здатні створювати теперішню літературу. Лише тоді вона буде “збільшувальним склом”, у якому фокусируются колізії дійсності, тим болем, що кричить про ці колізії

Критичний^-критичні-літературно-критичні виступи Замятіна зібрані в окремій книзі, однак не в нас, а за рубежем: збірник його статей “Особи” вийшов в 1955 році в Нью-Йорку й перевиданий в 1967 році в Західній Німеччині. Прийшов час дати й вітчизняному читачеві прочитати Замятіна – критика й публіциста


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Антиутопія для антилюдства (По романі Е. И. Замятіна “Ми”) Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували счастли вый мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці....
  2. Осудження насильства над людина в романі Замятіна “Ми” Е. І Замятін не збирався писати пародію на комунізм, він намалював фінал розвитку будь-якого суспільного лада, у підставі якого закладена ідея насильства над людиною. Таким чином, головної в романі “Ми” є тема свободи особи. Розкривається ця тема за допомогою пародійного переосмислення ідеї “загальної рівності”. Замятін був супротивником цієї тези, цінуючи...
  3. Ідейний зміст роману Є. І. Замятіна “Ми” Дж. Оруел сказав у 1932 році про роман Є. Замятіна “Ми”: “…Цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави – однаково якої”. Ця оцінка ідейного змісту роману правдива. Але все ж таки його зміст не зводиться тільки до критики машинної цивілізації...
  4. Міркування про антиутопію Замятіна Дж. Оруелл сказав в 1932 році про роман Е. Замятіна “Ми”: “…Цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави – однаково якого”. Ця оцінка ідейного змісту роману досить правдива. Але все-таки його зміст не зводиться тільки до критики машинної цивілізації й...
  5. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГНОЗ Е. ЗАМЯТІНА Й РЕАЛЬНІСТЬ XX СТОЛІТТЯ(По романі “Ми” ) Теперішня Література може бути тільки там, де неї роблять не виконавчі й благонадійні, а божевільні єретики… Е. И. Замятін Євгеній Іванович Замятін став друкуватися з 1913 року, і із цього часу придбали популярність його повести “Повітове”, “На куличках”, “Остров’яни” і інші. Роман “Ми”, написаний автором в 1921 році, побачив світло...
  6. “Суспільство майбутнього” і сьогодення в романі Е. Замятіна “Ми” Теперішній письменник – це завжди мислитель, що прагне заглянути в Майбутнє, пророчити життя нащадків. Але письменник – це й людина, що створює систему: моральних цінностей, поглядів на історію, розвиток суспільства. Література часто ставала засобом пропаганди ідей письменника. Із цим, зокрема, зв’язане виникнення в літературі жанру утопії. У добутках цього жанру...
  7. Роман Е. И. Замятіна “Ми” Творчий шлях Євгенія Замятіна виявився досить нелегким. Його роботи не просто не визнавалися в на-ший країні, але строго заборонялися. Видавати роботи доводилося за кордоном. Насамперед це стосується роману “Ми”, опублікованого вперше в Празі. У романі піднімаються найважливіші проблеми чоло-веческой життя. Насамперед це пошук щастя Ав-Тор пише роман у вигляді своєрідного...
  8. Ідейний підтекст роману-антиутопії Є. І. Замятіна “Ми” “Сигналом про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави” назвав роман Замятіна Дж. Оруел. Дивно, але роман написаний у 1920 році, має рідкий дарунок передбачення. Замятін вже тоді звернув увагу на тенденції, що насторожують, у політиці молодої держави – на приголомшливу байдужість до долі окремої...
  9. Твір міркування МОЕ ВІДКРИТТЯ Е. И. ЗАМЯТІНА Ще півроку назад Євгеній Замятін був мені невідомий і нецікавий. Мене залучали добутки класиків російської літератури. Наприклад, п’єси Островського “На всякого мудреця досить простоти”, “Таланти й шанувальники”, “Вовки й вівці”. Я люблю читати й перечитувати повести “Перша любов”, “Весняні води”. У цих добутках описані трагічна любов, розчарування. У них письменник...
  10. Твір міркування Моє відкриття Замятіна Ще півроку назад Євгеній Замятін був мені невідомий і нецікавий. Мене залучали добутки класиків російської літератури. Наприклад, п’єси Островського “На всякого мудреця досить простоти”, “Таланти й шанувальники”, “Вовки й вівці”. Я люблю читати й перечитувати повести “Перша любов”, “Весняні води”. У цих добутках описані трагічна любов, розчарування. У них письменник...
  11. Твір-роздум на тему: Моє відкриття Є. І. Замятіна Ще півроку назад Євгеній Замятін був мені невідомий і нецікавий. Мене залучали добутки класиків російської літератури. Наприклад, п’єси Островського “На всякого мудреця досить простоти”, “Таланти й шанувальники”, “Вовки й вівці”. Я люблю читати й перечитувати повісті “Перша любов”, “Весняні води”. У цих добутках описані трагічна любов, розчарування. У них письменник...
  12. “Ми” Замятіна – роман-антиутопія “Майбутнє світле й прекрасно”, – писав у своєму відомому романі “Що робити?” ідеолог російської революції Н. Г. Чернишевський. З ним погоджувалися багато російських письменників минулого століття, що створили свої варіанти соціальних утопій, а саме: Л. Н. Толстой і Н. О. Некрасов, Ф. М. Достоєвський і Н. С. Лєсков. XX століття...
  13. Стаття в газету: Усі різні – усі рівні Який загадковий світ у своїй грандіозній картині – поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше – своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким...
  14. Нарід чи чернь? – Стаття При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізалося в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо, чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?.....
  15. Толерантність та її підгрунтя (стаття на морально-етичну тему) Люди, яких люблять і шанують, не обов’язково вродливі і не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі якості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми й допомагають знаходити собі друзів. Ці якості можуть бути закладені в характері від самого народження, але їх можна й набути, доклавши до цього певних...
  16. Щасливе дитинство. Яке воно? (стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю) Концертна зала переповнена. Лунають оплески, яскраве освітлення, ведучі в гарному вбранні. Лунають теплі красиві слова. Номер за номером – калейдоскоп танців, пісень, циркових номерів. Веселощі на сцені – через край. А хто ж у залі? Глядачі – діти-сироти та діти-напівсироти, а також діти з неблагополучних родин. Оченята блищать, руки плескають...
  17. “Єдина Держава та її нумери” (за романом Є. Замятіна “Ми”) Що таке Єдина Держава, на яких художніх принципах сконструював її автор? Письменник ніби використовує уламки історичних свідчень, свідомо спотворений історичний процес. Творчий принцип свідомого спотворення дійсності є одним із пріоритетних у створенні художньої дійсності твору. У Єдиній Державі залишилось всього 0,2% населення Землі. Національне питання, одне із найболючіших у ході...
  18. Ювілей Тараса Шевченко (стаття в стінгазеті) У нашій школі ми святкували ювілей відомого українського поета – Тараса Григоровича Шевченко. У цьому святі брали участь всі класи. Учні готувалися розповідати вірші поета, його балади, а також уривки із прозаїчних добутків і деякі цікаві відомості з біографії. От 5-тые класи підготувати матеріал про дитинство Тараса, важке положення кріпаків....
  19. Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” Не може бути сумніву, що Чернишевський мав тут на увазі передусім Шевченка, про якого він докладно писав на початку рецензії, а також Марка Вовчка, творчість якої критик оцінював надзвичайно високо. Стаття Куліша про Котляревського в “Основі” мала широкий резонанс. Не всі поділяли думки Куліша, як видно, не поділяла і редакція...
  20. Різдвяне свято (стаття у газету) Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з’єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам’ятовується надовго. У мою свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов’язково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із...
Стаття Замятіна “Я боюся”
«
»