“Образи борців за національне визволення народу у творах письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття”

В світовій історії літератури практично не можливо знайти випадки, коли мова свідомого народу зазнавала утисків і заборонялася. Геноцид такого роду продовжувався століттями. Українська література пройшла крізь такі труднощі та переслідування, що літераторам, котрі не зазнавали національного гніту, просто цього не зрозуміти.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття – є одним з найскладнішим періодом і в мистецтві, і в літературі, і в суспільному житті українського народу. Основним завданням письменників того часу, було усвідомлення кризи

в соціальному житті та мистецтві та знаходження шляхів наступного розвитку культури.

Цей період в історії літератури України відзначається протиставленням і поєднанням реалізму та модернізму. Плеяда новелістів, серед яких були Стефаник, Винниченко, Коцюбинський, Черемшина, Кобилянська, займалися утвердженням нових стильових напрямів та розширенням естетичних обріїв українського письменства. Особливості розвитку літератури цього періоду зрозуміли вже сучасники. Зокрема, Іван Франко в 1901 році писав про творчі традиції молодих літераторів у статті “З останніх десятиліть ХІХ віку”. Він описував,

що нова генерація письменників хоче зобразити своєрідність життя українського народу на новий лад, в європейській манері.

Нині літературознавці прагнуть збагнути процес змін художніх стилів, методів і напрямів, які використовувалися в період кінця ХІХ – початку ХХ століття. Вони трактують цей відрізок часу української літератури як початок модернізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Образи борців за національне визволення народу у творах письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття”