Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Специфіка драматургії української діаспори

Специфіка драматургії української діаспори

Коли робимо огляд літератури і додаємо географічні визначення, то тим самим визнаємо, що вона якось особливо відмінна від основного масиву літератури певної країни. Драма в літературі української діаспори, можливо, більше, ніж будь-який інший жанр, несе на собі відбиток її незвичної долі, адже ці твори написано поза материком. До того ж у багатьох літературах не всі драматурги пишуть для сцени, а тим паче ті автори, які творять поза межами своєї батьківщини і не мають надій чи можливостей побачити свої твори, написані рідною мовою, на сцені у

нових країнах проживання. Тому багато п’єс діаспори мають прикмети “п’єси до читання”, як і деякі драматичні поеми Лесі Українки.

Драматургічний набуток української діаспори можна розглядати у трьох специфічних аспектах. Перший з них, – це певна історична потреба, яка вимагала певного жанру, давала йому змогу розвиваться. Так було з думами, які, крім різних заохочень і впливів доби, служили потребі часу українського народу; думи були, не тільки усними історичними текстами, але й моральними сторожами. Так було і з п’єсами діаспори, зокрема першої третини цього століття, в яких автори намагались

передати масу історичних фактів спраглим рідного слова, яких тоді було дуже багато у Північній Америці.

Другий чинник – це психологічна потреба одиниці мати активний вияв на політичному чи творчо-культурному полі. Доля звичайно ізолює імігранта від нового світу, але коли залишається потреба висловитися і діяти з думкою про свою батьківщину, тоді театр і преса стають чи не єдиною реальною можливістю вислову, навіть якщо й приреченого тільки на життя в цій громаді.

Третій чинник – це потреба естетичного вислову. В результаті з’являються твори для роздумів. Так постають, зокрема, драми для читання, з малою надією (з різних причин) на сценічне втілення. Тоді твір не є залежним від того, як його сприйме глядач. Та у перших двох ситуаціях присутність глядачів та їхня рецепція твору надзвичайно важливі.

Можна виділити принаймні чотири періоди або хвилі еміграції з України: 1) на переломі XIX і XX століть (еміграція до Північної Америки); 2) після приходу радянської влади; 3) після Другої світової війни; 4) від 1980- і впродовж 1990-х років. Серед трьох перших груп майже завжди були письменники, а серед них і драматурги. Більшість письменників, яка покидала батьківський край, робила це з політичних причин; хоч на першій хвилі еміграції (на переломі століть) позначився й економічний чинник, спричинений тодішньою політичною ситуацією. Четверта хвиля була кількісно незначна, але і серед цих емігрантів також були письменники. Досить чисельна еміграція 90-х років була вже суто економічною і тому не принесла майже ніяких набутків до літератури діаспори.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Специфіка драматургії як роду літератури (коротко) Не дивно, що драма як літературний рід тяжіє до зовні ефектної подачі змальовуваного, бо ж вона орієнтована на театр, виставу, сценічність, акторську гру. Її образність виявляється гіперболічною, помітною, театрально-яскравою. “Театр вимагає… перебільшених широких ліній як в голосі, декламації, так і в жестах”, – писав М. Буало І це властивість сценічного...
  2. Жанрова система української драматургії Жанрова система української драматургії, складена реалістичними творами, мала досить широкий діапазон – від водевілю до сатиричного гротеску, чимало різновидів драми. А з жанровими особливостями пов’язано й характер психологічного й соціального аналізу: поступове наростання першого в драматичних жанрах і другого – в комедійних. Заторкуючи тяжкі, а то й безвихідні життєві ситуації,...
  3. Характеристика драматургії української еміграції повоєнного періоду Друга світова війна спричинила великі переміщення українців по світу. У 1930-х роках у Радянському Союзі було знищено сотні українських письменників. Після Другої світової війни багато емігрантів виїхали на Захід. Серед них було чимало письменників. З концентраційних таборів багато з них потрапило до таборів “переміщених осіб” у Німеччині чи Австрії, а...
  4. Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів,...
  5. “Хазяїн” X. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття І. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ…” (Симон Петлюра). І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української...
  6. П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття ІІ варіант Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне...
  7. Творчість Олексія Коломійця – самобутня сторінка української драматургії Олексій Федотович Коломієць – один із найвідоміших українських пись-менників-драматургів. У його талановитих п’єсах відображається правда нашого сучасного життя. Художня палітра митця багатоманітна, яскрава за своїм змістом і образними барвами. У кожному своєму творі драматург намагається бути новатором, порушує актуальні проблеми сучасності. На літературній ниві Олексій Коломієць виступив 1960 року, опублікувавши...
  8. “Хазяїн” Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Всі знають такі комедії великого драматурга, як “Мартин Бору-ля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в...
  9. Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. – Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст III. Нова українська література Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст. Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. Певне пожвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з...
  10. “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття “Чим він був для України, дня розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, то він був з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, – так оцінив значення спадщини і діяльності видатного письменника Івана Карпенка-Карого геніальний...
  11. П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в...
  12. Комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття Чим визначається цінність літературного твору? Мабуть, тими загальнолюдськими цінностями, які автор у досконалій художній формі показує читачеві і примушує його замислитися. А ще тим естетичним задоволенням, що одержує людина при спілкуванні зі Словом митця. Такий справжній витвір мистецтва подарував нам І. Карпепко-Карий. Хоч його “Хазяїн” – сатирична комедія, чітко видно...
  13. Комедія “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XІX ст Спадщина І. Карпенка-Карого (Тобілевича) – 18 п’єс. Драматургічна творчість його – найбільше досягнення української класичної драматургії XІX ст. Творчо засвоївши досягнення своїх попередників – І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського, він створив жанр української соціальної комедії. “Хазяїн” – найвизначніша, найкраща реалістична сатирична комедія Карпенка-Карого, – вершина...
  14. “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XІX століття Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XІX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і...
  15. “Хазяїн” Івана Карпенка-Карого – славетне досягнення української драматургії ХІХ століття” Люди вмирають – ідеї вічні. (Іван Карпенко-Карий) Якщо проаналізувати життя українського народу у другій половині ХІХ століття, коли Російська імперія за будь-яку ціну намагалась винищити наші народні звичаї, надбання, заборонити мову, літературу, друковані видання, то стає зрозумілим, наскільки людям у той час потрібен був Іван Карпенко-Карий. Народ просто надзвичайно потребував...
  16. Питання про відносини драматургії Василя Гоголя і драматургії Котляревського Не менш сильним був вплив драматургії Котляревського на дальший розвиток української літератури. Як ми вже побіжно зазначали, сама п’єса ” Наталка Полтавка ” своїм змістом і стилем давала засновки для відходу від бурлеску й переходу до інших напрямів – реалістичного, романтичного, сентиментального. Має рацію автор розділу в “Історії української літератури...
  17. Характеристика драматургії політичної еміграції міжвоєнного періоду Дещо відмінною групою були ті українці, які емігрували з України після визвольних змагань і проживали у Центральній Європі (Польщі та Чехословаччині) чи в Західній Європі. Це були високоосвічені люди, вважали себе тимчасовими емігрантами і чекали повернення в Україну. Серед них були й драматурги: Єлисей Карпенко, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Юрій...
  18. Специфіка зображення людини в повісті “Маруся” Доба нової української літератури розпочинається з прекрасного твору І. Котляревського “Енеїда”. Після виходу “Енеїди”, як це часто буває по створенні справжнього шедевра, з’явилось багато наслідувачів та навіть епігонів творчості І. Котляревського. Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук “Енеїду”, плануючи закинути авторові використання “мужицької мови”, вони починали сміятися і, вражені...
  19. Жанрова специфіка утопії та антиутопії Утопія – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки й забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів “Утопію” (1516), де мовилось про химерний острів “Утопію”, на якому ніби існував справедливий лад. Із наступних утопій...
  20. Класичний літературний реалізм і його художня специфіка Якщо романтизм починався з теорії, то шляхи становлення класичного реалізму були іншими. Сам термін ( від лат. “тілесний”, “конкретний”) виникне лише наприкінці ХІХ ст., тоді коли реалізм вже досягне вершин свого розвитку. Великі реалісти ХІХ ст. ( Стендаль, Бальзак, Діккенс, Теккерей ) реалістами себе не називали. Існує проблема, яка є...
Специфіка драматургії української діаспори
«
»