Собаче щастя (твір-оповідання за даним сюжетом, з обрамленням)
Сюжет. Кинутий хазяїном собака був безпомічний на багатолюдній вулиці великого міста. Йому раптово посміхнулося щастя: жалісливий чоловік вирішив забрати його до себе додому. Несподівана зустріч чоловіка з малолітніми хуліганами, коли той вийшов із собакою з “Зоомагазину”, ледве не залишила сенбернара без нового хазяїна. Але справедливість узяла гору, і собака знайшов собі дім.
Дядько Олексій, батьків брат, з’являється у нас рідко: він у постійних роз’їздах і вдома буває не часто, а вже до нас забігає на годину, та й то сидить,
-Мені подобається бродити жвавими вулицями вечірнього міста, коли спа
Дає денна спека і вулиці, вмиті поливальними машинами, якось особливо пахнуть прибитою курявою, розігрітим асфальтом. Я ціную такі вечори, тому що не
Гак часто видається вільна хвилина. Того вечора мою увагу привернув собака.
Це був сенбернар. Він,
І опинився на незнайомій багатолюдній вулиці зовсім безпомічний і голодний.
Про те, що він без хазяїна, свідчив його розгублений погляд. Шерсть пса збила
Ся, боки запали, грудочки грязюки приліпилися до лап. Великий сенбернар так
Жалібно дивився на людей, що у мене защеміло серце. Як допомогти собаці, що
Опинився на вулиці, бо його кинули безжалісні хазяї? Взяти до себе бідолаху я
Не міг. Ви ж знаєте, я часто буваю у від’їзді, та й моя міська квартира не дозво
Ляє тримати такого собаку.
Раптом я побачив, що до сенбернара підійшов чоловік років сорока. На вигляд забезпечений: у фірмових світлих джинсах і блакитній сорочці, у дорогому взутті. Спочатку мені здалося, що це-хазяїн собаки. Він упевнено підійшов до сенбернара. Але потім я зрозумів, що для собаки це була зовсім чужа людина. Собака не виявив ніякої радості, і весь вигляд бідолахи показував, що всі люди на цьому “п’ятачку” вулиці йому чужі. Проте, побачивши чоловіка, що підійшов, сенбернар слабо махнув хвостом: а може, це саме та людина, як вирішить його подальшу долю? Чоловік озирнувся на “Зоомагазин”, узяв собаку за нашийник і сказав: “Пішли!” Сенбернар невпевнено поплентався за ним. Вони увійшли до магазину, а я залишився зовні.
Неподалік стояли два довговолосих підлітки. Вони палили і кидали зневажливі жарти перехожим. Незабаром із “Зоомагазину” вийшов гордий сенбернар на повідку і чоловік з півметровим гребінцем у руці і з великим флаконом шампуню для собак. Сенбернар щасливими очима дивився на світ, що раптом йому посміхнувся, але світ, як завжди, виявився придуркуватим.
-Чоловіче, дайте причесатися, – зачепили підлітки нового хазяїна сенбернара.
Чоловік зупинився і просто подивився у вічі незнайомців:
-Тільки після того, як ви помиєте голови цим шампунем – Він показав флакон підліткам.
-Це що ж за шампунь?
-Шампунь від бліх, – уголос прочитав етикетку чоловік. Він кивнув на сенбернара, що сидів біля ноти.
-Грубить, – зазначив один із підлітків, – треба провчити.
За якусь мить зав’язалася бійка, але чоловік виявився не з боязких, і хлопці були вже готові покинути поле бою, як звідкись узялася міліцейська машина,
-Він нас хотів побити, – почали скаржитися міліціонерам підлітки.
-А що скажете ви? – звернувся один із наглядачів порядку до чоловіка.
-Та ніколи мені битися. На мене собака чекає.
Патрульні примусили прив’язати розгубленого сенбернара до ліхтарного стовпа на тролейбусній зупинці, і молодий сержант запросив чоловіка і “ображених” ним хлопців до патрульної машини. На великій швидкості автомобіль від’їхав. Час було йти і мені, але було цікаво, чим же закінчиться ця Історія. Невже собака залишиться на ніч на вулиці прив’язаним до ліхтарного стовпа?
Проте усе вирішилося досить швидко. Раптом почулося вищання гальмів, і той самий “уазик” загальмував біля мене і випустив зі своїх надр чоловіка з гребінцем і шампунем. Машина помчала далі.
Чоловік відв’язав пса, і вони пішли митися і розчісуватися. “Справедливість узяла гору”, – подумав я і теж пішов додому.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)