Словацька дитяча література
Словаччина з давніх часів була селянською країною. Її економічний розвиток свідомо затримувався австрійськими й угорськими поміщиками. Випробовуючи подвійний гніт – соціальне й національний, словацьке селянство протягом багатьох століть було неписьменним, злиденним, безправним. Найчастіше селянам і ремісникам доводилося залишати свою країну й у пошуках заробітку відправлятися в інші європейські держави або в Америку. Все це наклало відбиток і на народну творчість словаків – казки, легенди, балади
Словацькі казки, у яких виражалася
Герої казок – люди праці – селяни, пастухи, ремісники, бунтарі-розбійники переборюють негоди, роблять героїчні вчинки, ідуть у гори, мстять багатіям, і в те ж ; час вони добрі, розумні, спритні
Ліричний і поетичний початок – примітна особливість словацького фольклору. Характерні ці риси виражені
Багато мотивівів бубули загальнимиими в чеськихих і словацькихих казкаках, наприклад “Про тр золоті волосся чарівника”, “Дурна дружина”, “Пророк”. Але більшість казок оригінальні. Крім уже згаданих, можна назвати “Безрука дівчина”, “Дванадцять братів і тринадцята сестра” і особливо народні легенди Ояношике.
Казка зробила величезний вплив на розвиток словацької літератури, головним чином прози. Наприкінці XIX століття виникає навіть особливий вид літератури – “лиризованная проза”, у якій найбільше яскраво виражені традиції усної народної Творчості. В XIX столітті в Словаччині, як і в інших країнах, уже існувала спеціальна література для дітей. Словацькі дослідники відзначають, однак, що в більшості випадків це була дидактична література, що не містить більших эстетических цінностей. Перші справді художні Твори про дитинство були призначені дорослому читачеві. Їхніми авторами були класики словацької літератури Тимрава й М. Кукучин. Інтенсивно стала розвиватися дитяча словацька література на початку XX століття, і найбільш значними літераторами цього періоду визнана Людмила Подъяворинская (1872-1951) і Марія Разусова-Мартякова (р. 1905). Добутки їх не переведені на російську мову, але для національної словацької дитячої література їхньої книги не тільки історичний щабель у розвитку, але й живий сьогоднішній день. Л. Подъяворинская відома як автор віршів
І прози, причому в її творчості значну роль зіграла традиція народної повісті, який завжди властива простота викладу, моральні повчання й цікавий сюжет. II віршах і драматургічних добутках Разусовой-мар-тиковой сильніше традиція народної поезії, як у самій поетиці, так і в змісті. У словацькому літературознавстві відзначається, що ці поетеси поклали початок національної художньої дитячої літературі
Повноправною частиною “великої” літератури дитячі книги стають уже в 30-х роках. Насамперед, це позначилося в актуальній тематиці, коли в книгах для дітей стали розглядатися соціальні проблеми, а література розвиватися в реалістичному руслі. Це напрямок яскраво виражений у творчості Ф. Краля. Краль присвятив всю свою творчість боротьбі за здійснення комуністичних ідеалів. Його вірші, романи, повісті, написані в довоєнні роки, перейняті величезною викривальною силою. У цьому ж ключі вирішуються найважливіші проблеми часу й у його повістях для дітей: “Діти Ченковой” (1932) і “Яно” (1931). Картини страшної вбогості народу як у місті, так і в селі, темрява, неграмотність, які доводять до відчаю, гнів письменника стосовно поміщиків і фабрикантів – от основні риси цих повістей. На противагу буржуазним нормам моралі, які говорили: “не укради”, “не убий” і т. д., Краль показує, що переступити ці норми примушує бідняка саме ЖИТТЯ. Умираючий з голоду Яно краде сир для своєї сестрички (“Яно”), мати змушена продавати дітей, тому що не може не нагодувати їх, не забезпечити дахом (“Діти Ченковой”). Ця жорстока правда, правда про світ, улаштованому несправедливо, стає центральною темою творчості Ф. Краля. У голосі’ письменника ми чуємо ноти, що призивають знищити несправедливість, “зламати” моральні норми, спрямовані лише на охорону буржуазної власності, звернути свою ненависть проти тих, хто краде працю, життя, здоров’я мільйонів пригноблених людей
Книги Ф. Краля для дітей в 30-і роки піддавалися скаженим нападкам з боку буржуазної критики. Не в силах заперечувати правдивості намальованих картин життя словацького народу, критики обвинувачували письменника в тім, що він розпалює ненависть у дитині, ще не здатному об’єктивно оцінити дійсність, наповнює душу дитини отрутою мстивості, замість того щоб виховувати любов до ближнього, що його добутки художньо слабкі. Ці обвинувачення були необоснованни. Критика в комуністичній пресі надзвичайно високо оцінювала книги Франье Краля. Фучик, наприклад, писав, що це чесні добутки, що дають щире подання про сучасність, що виховують борців
(2 votes, average: 4.00 out of 5)