Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Скупий лицар характеристика образа Барон

Скупий лицар характеристика образа Барон

СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Барон – батько молодого лицаря Альбера; вихований колишньою епохою, коли належати до лицарства значило насамперед бути сміливим воїном і багатим феодалом, а не служителем культу прекрасної дами й учасником придворних турнірів. Старість звільнила Б. від необхідності надягати панцири (хоча у фінальній сцені він і виражає готовність у випадку війни оголити меч за Герцога). Зате любов до золота переросла в пристрасть. Втім, не гроші як такі тягнуть до себе Б. – але мир ідей

і почуттів, з ними зв’язаних. (Це різко відрізняє образ Б. від численних “скупарів” російської комедії кінця XVIII в. і навіть від “Скопихина” Г. Р. Державіна, епіграф з якого був спочатку поданий трагедії; “схрещення” комедійно-сатиричного типу скупаря й “високого” накопичувача типу Б. відбудеться в образі Плюшкина в “Мертвих душах” Н. В. Гоголя ) У другій, центральній сцені трагедії він спускається у свій підвал (метафора диявольського святилища, вівтаря пекла), щоб зсипати жменя накопичених монет у шосту скриню – “ще неповний”. Тут він, по суті, сповідається перед золотом
і перед самим собою; потім запалює свічі й улаштовує “бенкет” (наскрізний образ “Маленьких трагедій”) для очей і для душі – тобто робить якесь таїнство, служить свого роду месу золоту.

Цьому “містичному” підтексту відповідають євангельські парафрази в сповіді персонажа. Купи золота нагадують Б. “гордий пагорб”, з якого він подумки дивиться на все, що йому підвладно. Тобто на увесь світ.

І чим нижче підвал, чим согбеннее поза Б., що склонились над золотом, – тим вище підноситься його демонічний дух. Паралель самоочевидна: саме влада над усім миром обіцяв Сатана Христу, звівши Його на високу гору й запропонувавши в обмін лише “падши” поклонитися князеві миру цього (Мф. , 4, 8-9). Спогад Б. про вдову, що нині принесла стародавній дублон, “але колись / Із трьома дітьми полудня перед вікном / стояла на колінах, виючи”, негативно пов’язане із притчею про бідну вдову, що пожертвувала останній лепт на храм (Мк.

, 12, 14). Це перевернене зображення євангельської сцени, але й сам образ Б. є перевернене зображення Бога Він так себе й мислить; золото для нього – лише символ влади над буттям. Гроші сплять у скринях “сном сили й спокою, / Як боги сплять у глибоких небесах”; пануючи над ними, Б. панує й над богами. Він багато разів повторює: “Я царюю!

” – і це не порожні слова. На відміну від А. він цінує гроші не як засіб, а як ціль; заради них готовий терпіти нестатки – не менші, чим удова з дітьми; заради них він переміг страсті; він аскет у тому розумінні, у якому аскетом був епикур, що цінував не володіння, але свідомість можливості володіння. (Недарма в його монолог включений епикуров образ “сплячих богів”.) Батько вважає сина ворогом – не тому, що той поганий, але тому що марнотратно; його кишю – це діра, через яку може витекти святиня золота Але золото, заради якого переможені страсті, саме стає пристрастю й перемагає “лицаря” Б. Щоб підкреслити це, Пушкін уводить у дію лихваря Соломона, що позичає бідного сина багатія Б. грошима й зрештою радить отруїти батька. З однієї сторони жид – антипод Б., він цінує золото як таке; позбавлений і натяку на “височину” почуттів (хоча б і таку демонічно-низинну височину, як у Б. ). З іншого боку – “піднесений” накопичувач Б. готовий принижуватися й брехати, аби тільки не оплачувати витрати сина Викликаний по скарзі останнього до Герцога, він поводиться не як лицар, але як, що вивертається негідник; в “малюнку” його пове-дения повністю повторюється “малюнок” поводження Соломона в першій сцені трагедії.

І “лицарський” жест (рукавичка – виклик на дуель) у відповідь на обвинувачення в неправді, кинуте Альбером у присутності Герцога, лише різкіше оттеняет його повну зраду духу й букві лицарства. І фінальний вигук Герцога над тілом раптово вмираючого Б. (“Жахливе століття, жахливі серця!”) рівною мірою ставиться до обох героїв-антагоністам


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Скупий лицар характеристика образа Альбер СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Альбер – молодий лицар, син скупого барона, герой трагедії, стилізованої під переклад з неіснуючого твору Ченстона (Шенстона). У центрі сюжету – конфлікт двох героїв, батька (Барона) і сина (А.). Обоє належать до французького лицарства, але до різних епох його історії....
  2. Барон герой трагедії О. С. Пушкіна “Скупий лицар” Літературні джерела образу скупого лицаря досить великі. Це перш за все щіток Шекспіра і Гарпагон Мольєра, а також прототип останнього – Гарпаг Плавта. У ряді інших прообразів зазвичай називають Варраве (“Мальтійська єврей” К. Марло, бл. 1S92), багатьох скнар в комедіях Гольдоні, варіації мольєрівського Гарпагона в п’єсах Жюста і Детуша, скупих...
  3. Образ Барона й ідея безмежної влади (по трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар”) Що непідвласно мені? А. Пушкін. Скупий лицар Як багато в історії людства було зроблено помилок через те, що люди у своєму житті підмінювали щирі, неминущі, надлюдські цінності – помилковими. Так гроші, винайдені колись давно для того, щоб полегшити людині життя, насправді для багатьох сталі знаряддям зла й несправедливості, тому що...
  4. Образи Барона й Альбера в трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар” Епоха середньовіччя – це шляхетний і піднесений мир лицарських турнірів, освячений прекрасними ритуалами культ дами серця, прекрасної й недосяжної, як ідеал, що надихає на подвиги. Лицарі – це носії честі й шляхетності, незалежності й самовідданості, захисники всіх слабких і скривджених. Але це все в минулому. Мир змінився, і дотримання лицарського...
  5. Скупий характеристика образа Гарпагона Гарпагон – батько Клеанта й елизи, закоханий у Мариану. Історію, розказану Плавтом, Мольер переносить у сучасний йому Париж. Гарпагон живе у власному будинку, він багатий, але скупий. Скнарість, дійшовши до вищої межі, витісняє всі інші якості особистості персонажа, стає його характером. Скнарість перетворює Г. у теперішнього хижака, що відбито в...
  6. “Жахливе століття, жахливі серця!” (По добутку А. С. Пушкіна “Скупий лицар”) 1. Містичний ореол пушкінського тексту. 2. Бездуховна влада грошей. 3. Знецінені людські відносини. Людина, пануючи над іншими, втрачає власну волю. Ф. Бекон В 1830 році А. С. Пушкін відправляється в Болдіно, щоб вступити у володіння маєтком. Але через холеру змушений залишитися там на три місяці. Цей період у творчості великого...
  7. Лицарська честь і влада грошей у трагедії А. С. Пушкіна “Скупий Лицар” На початку п’єси дія відбувається у вежі середньовічного замка: у розмові лицаря зі зброєносцем Мова йде про минулий і майбутній лицарський турнір, шолом, панцирах і коні, про блискучу перемогу. У наявності всі зовнішні атрибути лицарства, той романтичний флер, що був добре знаком читачам по романах Вальтера Скотта. Однак романтичний колорит...
  8. Три мушкетери характеристика образа Міледі Міледі – колишня графиня де Ла Фер, дружина Атоса, що він повісив, побачивши клеймо злочинниці на її плечі. Однак М. урятувалася й зробилася довіреною особою кардинала Ришелье, тобто смертним ворогом мушкетерів. Протягом роману вони успішно справляються з її хитромудрими задумами, і зрештою, після того як М. убиває кохану д’артаньяна Констанцію...
  9. Фауст характеристика образа Маргарити Маргарита – кохана Фауста в трагедії Гете. Історія М., її недовгого щастя й безвинної загибелі в першій частині трагедії є як би емоційним її осередком, у той же час вона дуже істотна для розуміння трагедії в цілому. М. – проста дівчина, істота цілком земне, живуче у світі повсякденних життєвих турбот...
  10. Характеристика образа Олени в трагедіях Еврипида Олена – персонаж трьох трагедій Еврипида: “Троянок”, “Олени” і “Ореста”. Дві з них, “Троянки” і “Орест”, представляють традиційний образ Е. – невірної дружини, що втекла з Парисом, і винуватниці лих, що обрушилися на Елладу. У трагедії “Олена” Еврипид зображує Е. невинної. У трагедії “Троянки” зображене відведення в рабство знаменитих троянських...
  11. Фауст характеристика образа Мефистофеля Мефистофель – один із центральних персонажів трагедії – у значеннєвому відношенні дуже багатозначний. М., з одного боку, втілює той мир нечистої, “диявольської” сили, з якої Фауст вступає в договір, сподіваючись угамувати свою спрагу безмірних знань і насолод. Однак М. втілює й “зло” як джерело протиріччя, початок занепокоєння, незадоволеності, як спонукання...
  12. Андромаха характеристика образа Андромахи Андромаха – удова Гектора, проводиря троянцев у Троянській війні, якого вбив Ахілл, бранка сина Ахиллапирра. Драматург, ставлячи основних героїв трагедії перед однією й тією же проблемою – вибором між боргом і почуттям, що суперечить цьому боргу, створює конструкцію, у якій персонажі зв’язані один з одним повторюваними відносинами: Пирр любить А.,...
  13. Характеристика образа Фауста Фауст. Ім’я походить від латинського слова faustus – щасливий, щасливий. Образ Ф. супроводжував Гете все життя, первісний начерк трагедії “Прафауст” ставиться до 1773-1775 гг.; трагедія в цілому була завершена в 1831 р. (останні виправлення були зроблені Гете незадовго до смерті, в 1882 р. ). У міру того як просувалася робота...
  14. Федра характеристика образа Федри Федра – дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в зазіханні на її честь раніше, ніж...
  15. Фауст характеристика образа Фауста Фауст. Ім’я походить від латинського слова faustus – щасливий, щасливий. Образ Ф. супроводжував Гете все життя, первісний начерк трагедії “Прафауст” ставиться до 1773-1775 гг.; трагедія в цілому була завершена в 1831 р. (останні виправлення були зроблені Гете незадовго до смерті, в 1882 р. ). У міру того як просувалася робота...
  16. Звільнений Прометей характеристика образа Прометея Прометей – бунтар, що кидає виклик і тиранії Зевса, і легкодухості всього людського роду, що виявляється опорою деспотизму. На відміну від трагедії есхила, що послужила зразком для Шеллі, гне осмислений не як проклін, а як розплата людей за власний страх перед буттям, що велить їм віддати перевагу несвободі, заглушивши в...
  17. Государ характеристика образа Государя Государ – головний предмет міркування Макиавелли й центральний політичний образ, створений їм у трактаті. Попередньо розглянувши, які бувають типи держав (“республіки або керовані єдиновладно”, гл. І), давши історичні приклади їхніх різних варіантів, Макиавеллипереходит до проблеми політичної влади й насамперед тих умов, які дозволяють неї завоювати, а завоювавши, удержати. Починаючи із...
  18. Тристан і Ізольда характеристика образа Ізольди Білявої Ізольда Белорукая – персонаж сказань про Тристане й Ізольду, сестра герцога Каердина, дружина Тристана. Одруження Тристана на І. особливо докладно осмислюється у романі Тома, де автор докладно аналізує, чому Тристан вирішив женитися й чому саме на І. Особливу роль тут зіграли ім’я: Тристан намагається замінити одну І. інший Немаловажної виявляється...
  19. Сид характеристика образа Сида Сид – героїчне прізвисько, дане поваленими їм маврами донові Родриго й ставшее назвою першої трагедії французького классицистического театру. Арабське слово “сид” означає “пан”. У розвитку сюжету два вчинки Р. є ключовими: помста за батька, ображеного графом Гормасом, і переможний бій з маврами. Вони визначають не тільки характер взаємин героїв трагедії,...
  20. Британик характеристика образа Нерона Нерон – римський імператор, син Агрипини й Домиция енобарба (Агенобарба), зведений брат Британика, що отруїв його в боротьбі за зміцнення своїх прав на престол і з ревнощів до люблячої Британика Юнії. Расин малює вісімнадцятирічного Н., що робить перше вбивство. “Нерон не вбив ще свою матір, дружину, наставників, але в ньому...
Скупий лицар характеристика образа Барон
«
»