Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Скромність є свідомість свого людського достоїнства

Скромність є свідомість свого людського достоїнства

Можна посперечатися, який квітка гарніше: горда орхідея, зарозуміла троянда або непримітна у своїй простоті незабудка. До якому з них більше тягнуться душі людей? Можна довго міркувати про те, який людина привлекательнее: одягнений по останній моді, що здається дотепним і ерудованим, але байдужий до чужого горя, або одягнений просто, але елегантно, небагатослівний, але труднощі друга сприймаючий як свої? Мені ближче скромність незабудки й небайдужість до чужого лиха людини

По-перше, тому, що скромність і в той же час елегантність в одязі

– це показник смаку, а не кількості грошей. По-друге, тому, що небагатослівним буває людина, що не хоче говорити попусту, а живе за принципом ” слово – срібло, мовчання – золото “. По-третє, на мій погляд, зовнішня простота й небагатослівність – це показники багатого духовного миру людини, наслідком якого є небайдужість до чужого горя

Скромний людина не хвастається своїми знаннями, а щедро ділиться ними із друзями. Допомога такої людини в будь-якій області знань і вмінь тоді, коли це необхідно, неоціненна, адже іноді буває складно зорієнтуватися, де шукати потрібну інформацію. Скромна людина

завжди природно, непомітно й коректно запропонує свою допомогу, і буде здаватися, що вихід знайдений сам собою. Скромна людина не горює над недостачею грошей, він шукає й знаходить шляхи, щоб їх заробити й при цьому не вважає свої зусилля подвигом. Скромна людина – не інфантильний, вона не тільки говорить, але й робить усе для того, щоб нерозв’язна, здавалося б, ситуація зрушилася з місця. Скромна людина не хвастається тим, що він міг би зробити, він діяльний, добрий, і його доброта поширюється не тільки на близькі йому людей. Така людина просто не може равнодушно залишитися осторонь. Це внутрішньо багата людина, завжди готовий негайно подати іншому руку допомоги, не вимагаючи подяки замість. Він ніколи не діє театрально, виставляючи напоказ всі свої заслуги й добрі справи. От чому я вважаю, що букетик скромних незабудок додасть елегантності будь-якому платтю. Так і скромність прикрашає людини. На скромних, але діяльних людях, з добрим серцем, духовно богатих, тримається наш мир. Хочеш бути розумним – навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати й переставати говорити, коли нема чого більше сказати

Щодня ми спілкуємося з різними людьми, висловлюємо свою думку, сперечаємося, доводимо, відстоюємо свою правоту. Величезна сила укладена в наших словах. Але тільки в тому випадку, якщо ми вміємо правильно розпоряджатися цією силою, направляти її в правильне русло. Є люди, які наївно вважають, що чим більше вони говорять, тим розумніше здаються, але це далеко не завжди вірно. Цілком природно, що коли ми щось знаємо, то хочемо розповісти про цьому іншим або показати їм, що ми це знаємося

“Якби мені запропонували вищу мудрість під неодмінною умовою, щоб я^-мовчав про неї, я б відмовився”, – сказав великий філософ Сенека. Звичайно, він був прав, але й знаннями потрібно вміти правильно розпорядитися. Не завжди їсти зміст виставляти напоказ свої знання, постійно говорити про їх, адже і їх може бути недостатньо, і ми виявимося в дурному положенні. Д. И. Писарєв говорив: “…далеко не всі люди, і притім тільки самі чудові, здатні просто й відверто сказати: “не знаю”.

Слово – срібло. Так, це так. Як багато втратили б людина й увесь світ, якби ми не володіли даром слова. Як могли б ми виражати свої почуття? Як би дали зрозуміти іншій людині, як ми до нього ставимося? Як змогли б поділитися з навколишніми своїми враженнями від чогось, висловити свою точку зору? Мир став би нудні й нецікавим, як нудні й нецікаві порожні люди – ті, кому нема чого сказати, або ті, хто мало знає й не прагне довідатися більше. Погодитеся, є в нашому світі такі “мовчуни”. Але вони саме менше заслуговують осудження, чим ті, хто теж нічого не знає, але намагається довести зворотне. Хіба не зустрічаються нам у житті такі люди, які постійно про щось говорять, намагаються видати якусь фантазію за дійсність і стомлюють своєю безглуздою балаканиною? От при зустрічі з такими людьми й згадуєш, що слово – срібло, але мовчання в цьому випадку – золото

Переводиш єдиного слова заради тисячі тонн словесної руди, – говорив поет В. В. Маяковський

И в нашої повсякденного життя краще притримати в собі цю “руду”, щоб єдине варте слово було теперішнім сріблом. Зуміти промовчати там, де слова не потрібні, – це велике мистецтво, і йому потрібно вчитися. Так, саме так! Ми з дитинства вчимося говорити, висловлювати свої думки. А виявляється, нам варто також навчитися мовчати

И все це ставиться не тільки до тих випадкам, коли ми говоримо (або не говоримо) про наші знання. У звичайному житті ми випробовуємо безліч негативних емоцій: образу, гнів, злість, роздратування. І в більшості випадків нам хочеться відразу виплеснути ці емоції на навколишнім. Нерідко буває так: тебе скривдили, ти розлютився й кидаєш роздратоване слово іншій людині, зовсім не винному у твоїй образі. Виходить, що одним лише словом ти скривдив ні в чому не винної людини, зробив комусь боляче.

Якось я почула досить повчальну історію про те, як сперечалися два чоловіки. У кожного була своя думка, різко протилежне думці співрозмовника. І, не бажаючи слухати товариша, кожний з них намагався довести свою правоту. Ця суперечка могла тривати вічно, і спорящие так і не досягли б згоди. А третя людина стояла поруч і не говорив ні слова. Але слухав. І почув правильні думки й в одного, і в іншого співрозмовника. Коли аргументи сперечальників висохнули, він просто спокійно висловив свої висновки. Що сперечаються погодилися. І вся суперечка, весь потік слів виявився безглуздим, а сьогоденням золотом виявилося мовчання

Тому Потрібно виявити велике зусилля волі, щоб навчитися стримувати себе, навчитися мовчати навіть тоді, коли дуже хочеться висловитися, навчитися слухати інших, спокійно робити висновки й говорити всього одне, але вагоме слово


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Погляд на дуель як на засіб захисту свого людського достоїнства Дуель – двобій, що відбувається за певними правилами парний бій, що має метою відновлення честі, зняття зі скривдженої ганебної плями, нанесеного образою. Таким чином, роль дуелі соціально-знакова. Дуель являє собою певну процедуру по відновленню чести й не може бути зрозуміла поза самою специфікою поняття “честь” у загальній системі етики російського...
  2. Тема людського достоїнства в повісті А. С. Пушкіна “Постріл” Бережи честь змолоду. Російське прислів’я Не зрячи говорять, що по добутках А. С. Пушкіна можна вивчати психологію людської душі. Чудовий поет і письменник створив целую галерею образів, кожний з яких зі своїм характером, темпераментом, навіть мовленням. Часто Пушкін поміщає своїх героїв у складні ситуації, коли виникає необхідність боротися, Захищаючи честь...
  3. Тема честі й людського достоїнства в добутку А. С. Пушкіна “Капітанська дочка” Можна чудовим образом Виховати в собі людини. В. Г. Бєлінський У будь-якому літературному творі, так чи інакше, у тім або іншому виді ставляться вічні питання – що вважати нормою моральності? Де грань, що відокремлює моральність від аморальності? Чи відрізняються вони взагалі? І майже в будь-якому добутку мовлення, як правило, іде...
  4. Ідеал людського достоїнства й цивільного служіння Батьківщині в добутках Г. Р. Державіна, А. Н. Радищева, Д. И. Фонвізіна Д. И. Фонвізіну вдалося показати дійсність такий, яка вона є, але він не вимагав корінних змін соціальних умов. Г. Р. Державін зумів осягнути складність, контрастність навколишнього світу, але ці протиріччя, як правило, не розкривалися їм у соціальному плані. А. Н. Радищев – перший письменник XVIII століття, що вникнул в істоту...
  5. Прагнення розбудити національну свідомість у творчості Євгена Маланюка Творчість Євгена Маланюка – різноманітна й різнобарвна. Вона дісталась не лише вершин української поезії, але й вплинула на її формування як в Україні, так і за рубежем. І хоча радянська критика називала його “ворогом народу”, проте до голосу великого поета, мислителя-енциклопедиста, публіциста, історика літератури прислухалися, по-різному безумовно, реагуючи й засвоюючи...
  6. Зіганшина Лариса Свідомість визначить буття! Лариса Зіганшина СВІДОМІСТЬ ВИЗНАЧИТЬ БУТТЯ! (Присвячується учасникам мирної Волелюбної Помаранчевої революції) І бачить Бог натхненну вроду, Піднесення мого народу, Його величну, гідну стать Проти глумливості повстать. Хто може попри все звеліти Зітерти Вічні Заповіти Від праотців, що доладу Звитяжну правили ходу? Й чи не найпершую вимогу – Плекати в серці...
  7. Літературні достоїнства нарисів Чехова Чехов зумів перебороти упередження видавців до короткого оповідання. Чехів співчував товаришам, тому що на собі випробував байдужість критиків і редакторів “солідних” журналів, складне становище письменника, що відійшов від одного літературного середовища й незичливо або поблажливо був прийнятий в іншій. І тому такий зворушливої була допомога, увага, які Чехов робила письменникам,...
  8. Достоїнства байок Крилова Хоча Крилов часто використовував сюжети езопа, Лафонтена, Марциала, його добутки абсолютно самостійні. Зрештою й Пушкін не гидував сюжетами французьких, давньогрецьких і давньоримських письменників! Але адже його “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…” не є самостійним добутком, хоча являє собою вільний переклад з Горация. Справа в тому, що в байках Крилова з’явилося...
  9. Точність і стислість – ось перші достоїнства прози Вона вимагає думок і думок – без них блискучі вислови нічому не служать” – писав О. С. Пушкін. Відзначимо, що світовий авторитет заперечує не будь-які блискучі вислови, а бездумні, самодостатні або неточні, хоч і гучні. Точність і стислість вимагає місткості слова, збільшення його значеннєвої об’ємності, чому справно служить засіб перенесення,...
  10. Чому важливо додержувати свого слова У сиву давнину ще не винайшли папір, а укладати уго­ди вже було треба. Тоді вожді ворогуючих племен зустрі­чалися між собою, домовлялися про мир і, замість підписів у тексті угоди, казали один одному: “Чесне слово” або якісь подібні слова. Така угода вважалася священною, а її по­рушник – справжнім злочинцем, якого обов’язково...
  11. І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь Інтелектуальна хвиля з головою накрила людство нового тисячоліття. Ми досягли висот комп’ютерної технології, злилися в одвічне ціле з Інтернетом. Все, що раніше було запроваджено на оді, прийшло і до нас. Це, звичайно, має для нас велику користь. Разом із цим до нас прийшло іноземне телебачення, пісні. Молодь більше орієнтується в...
  12. Відкриваю свого Павла Тичину Говорять, поети розцвітають раз у століття. Якщо вважати так, то Павло Тичина розцвів у молоді роки, коли з’явилися “Сонячні кларнети” (1918), “Замість сонетів і октав”, “Плуг” (1920), “У космічному оркестрі” (1921), “Золотий гул” (1922), “Вітер з ” (1924). Це справді неперевершена, видатна поезія, у якій переплелися й краса людських почуттів,...
  13. Людина заслуговує свого щастя й завжди стражданням Духовний стан (точніше б сказати – бездуховне) “постоялого двору”, стан, коли є тільки швидкоплинне “зараз” без твердих видів на ” Майбутнє “, народжує й певний скепсис свідомості, мироотношение морального релятивізму, відносності всіх людських цінностей. “Так навіщо я неодмінно повинен любити мого ближнього або ваше там майбутнє людство, що я ніколи...
  14. Відкриваю свого Тичину Кажуть, поети розквітають раз на віку. Якщо це правда, то Павло Тичина розцвів у молоді роки, коли з’явилися “Сонячні кларнети” (1918), “Замість сонетів і октав”, “Плуг” (1920), “В космічному оркестрі” (1921), “Золотий гомін” (1922), “Вітер з України” (1924). Це справді неперевершена, видатна поезія, в якій переплелись і краса людських почуттів,...
  15. Село Матера джерела людського життя У Сибіру, де ріки петляють, а потім розпадаються на кілька розвилок, є поняття “матера”. Так називають основний плин, стрижень ріки. Звідси й Матера у Валентина Распутіна, що має один загальний Корінь зі словами майстерність, матерость. Автор показує, що мовна назва старої деревеньки закладена розумом і почуттям народу. Матера, що сросли...
  16. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь Ці слова великого українського поета аніскільки не втратили своєї актуальності сьогодні. На жаль, особливо болючою для сьогодення є проблема відірваності більшості українців від свого коріння, їх незнання свого походження, роду, історії краю, Вітчизни. Та чи тільки незнання є причиною нашого всенародного лиха? Звичайно, що болючим є сам факт небажання знати...
  17. Гамлет – ідеальний герой свого часу Людиною він був увесь, в усьому. На нього схожих вже я не побачу, – ці слова Гамлета про свого батька короля можна було б взяти епіграфом і до розмови про Гамлета, принца Датського. Перед нами пройшло все життя Гамлета. Хоча трагедія охоплює декілька місяців, але це був період справжнього перетворення...
  18. Людина – коваль свого щастя На мою думку, кожна людина повинна брати на себе відповідальність за своє життя і боротися за своє щастя. Кожен з нас у житті повинен ставити перед собою певні цілі та відповідно робити все за для їх досягнення. Саме це надає підставу образно називати людину – ковалем свого щастя. Довести своє...
  19. Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі...
  20. Нагорода знайшла свого героя Ідучи на смертний бій за нашу справу. На край рідної ти, воїн, подивися! Борися так рішуче й сміло, Як билися в Латошинке сорок три. З пісні В нашій сім’ї не люблять згадувати військові роки. Прадід Петро Семенович Країв говорив: “Війна відбирає в людини все, що йому дорого, потім загрожує й...
Скромність є свідомість свого людського достоїнства
«
»