Скорочено “Вільшаний король” Гете
Ще з давніх часів люди усвідомлювали себе у тісному зв’язку з природою. Вона завжди була для людини загадковою і таємничою. Люди вважали, що природними явищами, довколишнім світом хтось керує. Допомагає рослині рости, посилає на землю дощ тощо. Ці образи створені людською уявою. А може, вони існують насправді? Які фантастичні істоти, що діють в українському фольклорі, вам відомі?
Мавка – справжня красуня. Де вона живе, таке ім’я і носить. У полі – Польова, у лісі – Лісова. Русалка – живе у воді. Пізньої ночі, коли всі сплять, Русалка
Й. В. Гете “Природа і мистецтво” 3 мистецтвом наче й в розбраті природа, І все ж вони стрічаються щомить. Тоді й у мене в серці не щемить, Коли панує поміж ними згода. Як совісних зусиль тобі не шкода, То в слушний час з’єднає труд і хіть Тебе з мистецтвом, потім заблищить У творі й вільної природи врода. У всякій творчості та сама суть. Нестримний духом досягти не гідний Довершеності чистих верховин. Велична ціль тамує сил розгін,
Джерелом життя і натхнення для німецького мислителя і вченого завжди була природа. Гете яскраво змальовує світ рідної природи: пейзажі Рейну, вкриті лісами гори. Він писав: “Природа! Ми нею оточені й охоплені – непереможно, нам ні вийти з неї, ані глибше в неї проникнути… вона вічно говорить з нами і не видає своїх таємниць… вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла… Вінцем її є любов. Тільки через любов наближаються до неї”. Картини природи – це не тільки тло, на якому розгортаються події, вони допомагають розкрити душевний стан людини.
Джерелом сюжету поетові слугували данські фольклорні балади, зокрема “Дочка короля ельфів”, яка насилала на людей смертельні хвороби, а також німецькі народні казки про Вільшаного короля. Баладу Й. В. Гете створив на основі перекладу данської народної балади. Поет посвоєму опрацював її, поєднавши з образом Вільшаного короля, який нагадує відомий образ українських легенд – Лісовика. Страх перед таємничим нічним світом; уява, марення хворої дитини. Батько не чує і не бачить Вільшаного короля і намагається пояснити “видіння” сина раціонально.
“То, сину, вранішній туман”; “То вітер колише в гаю гілля”; “То верби сивіють у долині”. Сину ж ввижається хвостатий пан з короною на голові, він чує його звабливий шепіт. Для сина це реальність, а для батька – марення хворої дитини. У словах батька й сина – два різних сприйняття природи: для одного вона складається з простих і зрозумілих явищ, для іншого – сповнена таємниць і загадок. Лише дитина здатна побачити Вільшаного короля та повірити в його звабливі слова, в його існування. Вільшаний король – це сила, якій людина не може протистояти. Він оволодіває уявою дитини.