Скорочено твору Андрєєва “Баргамот і Гараська”
Природа не обділила Івана Акіндінича Бергамотове, именовавшегося офіційно “городовий бляха № 1920″, а неофіційно – “Баргамот”. Мешканці однієї з околиць Орла, Пушкарне вулиці – “Пушкар – проломние голови”, – шанували городового. “Високий, товстий, сильний, гучний” він був для них “статечним, солідним і серйозною людиною, гідним всякого пошани і поваги”. “Людина з піднесеними вимогами назвав би його шматком м’яса, околодочні наглядачі величали його дубиною, але те, що знав Баргамот, він теж знав міцно”.
Дружина його, Мар’я, моложава і красива жінка,
“Години у десятому теплої весняного вечора Баргамот стояв на своєму посту, на розі Пушкарне і 3-й Посадской вулиць”. Настрій у нього поганий. Напередодні світлого Христового Воскресіння випало йому чергування. Повз йшли до церкви чисто одягнені пушкарі. Баргамот ж мріяв про час, що він подарує синові “мармуровий яйце” і вся сім’я сяде розговлятися. Благодушність Баргамот порушив п’яний Гараська, спочатку ледве відірвався від забору, але тут же прилип до ліхтарного стовпа. Баргамот здивувався, де Гараська встиг так набратися? Ніхто так не докучав городовому, як цей п’яничка. Душа в чому тримається, а скандаліст і шукач правди відмінний. “Тверезим його не бачив ніхто, навіть та нянька, яка в дитинстві забивається хлоп’ят, після чого від них чується спиртних запах, – від Гараська і до забитого місця несло сивухою”. Ночував він під кручею, в кущах, на зиму зникав, і з першим теплом з’являвся знову.
Баргамот зупинив Гараська, і потім поволік його до відділку. Гараська запитав: “А у Михайла-архангела дзвонили?” Баргамот відповів ствердно. “Христос, означає, воскрес”, – запитав Гараська і повернувся до Бергамот, але не встояв і, впавши, розбив пасхальне яйце. Він завив жалібно і протяжно, “хотів по-благородному… похрістосоваться… “Баргамот раптом стало нестерпно соромно. Він підняв п’яного і повів до себе додому. Дружина здивувалася, але промовчала. Сидячи за чистою скатертиною, Гараська обпікався гарячими щами, проливаючи жир на стіл, ніяковів та ще більше проливав. Господарі, здавалося, що не помічали помилки гостя. А дружина коли бергамоту поцікавилася, як по батькові Гараська і привітно запросила: “Їжте, Герасим Андрійович”, Гараська розридався: “По-батькові… Як народився, ніхто по батькові… не називав… “1898 р