Скорочено “Ткачі” Гауптмана
Основу сюжету драми склало історичну подію – повстання силезских ткачів 1844 р. Будинок Дрейсигера, власника бумазейної фабрики в Петерсвальдау. У спеціальному приміщенні ткачі здають готову тканину, приймальник Пфейфер здійснює контроль, а касир Нейман відраховує гроші. Погано одягнені, похмурі, виснажені ткачі тихо нарікають – і так платять гроші, ще норовлять скостити грошей за нібито виявлений шлюб, але ж самі поставляють погану основу. Удома нема чого є, доводиться надриватися за верстатом у пилу й духоті з раннього ранку до пізньої
Вартий у черзі хлопчик падає, у нього голодна непритомність. Дрейсигер обурений жорстокістю
З’ясовується, що розцінки на готову продукцію будуть ще нижче. Ткачі тихо обурюються. Сім’я Баумертов знімає кімнатку в будинку безземельного селянина Вільгельма Анзорге.
Колишній ткач, він залишився без роботи й займається плетивом кошиків. Анзорге пустив мешканців, так ті от уже півроку не платять. Того дивися, крамар відніме його домишко за борги. Хвора дружина Баумерта, дочки, недоумкуватий син не відходять від ткацьких верстатів
Сусідка – фрау Генріх, у якої будинку дев’ять голодних дітлахів, заходить попросити горсточку борошна або хоча б картопляних очищень. Але в Баумертов немає ні крихти, вся надія, що батько, понесший фабрикантові товар, одержить гроші й купить що-небудь із їжі. Роберт Баумерт вертається з гостем, відставним солдатом Морицом Егером, що ніколи жив по сусідству. Довідавшись про нестаток і митарства односільчан, Егер дивується; у містах собакам – і тем краще живеться. Не вони чи його залякували солдатською часткою, а йому зовсім непогано було в солдатах, він служив денщиком у ротмістра-гусара. І от уже сичить на сковороді печеня із приблудного собачки, Егер виставляє пляшку горілки
Тривають розмови про безпросвітно важке існування. За старих часів усе було по-іншому, фабриканти самі жили й давали жити ткачам, а тепер всі собі загрібають. От Егер – людина, багато чого що побачив, читати й писати вміє, заступився б за ткачів перед хазяїном. Той обіцяє влаштувати Дрейсигеру свято, воно вже домовився з Беккером і його дружками виконати ще разок під його вікнами ту саму пісню – “Криваву лазню”.
Він наспівує її, і слова, де звучать розпач, біль, гнів, ненависть, спрага мести, проникають глибоко в душі тих, що зібралися. Трактир Шольца Вельцеля. Хазяїн дивується, отчого таке пожвавлення в селищі, столяр Виганд пояснює: сьогодні день здачі товару в Дрейсигера, а крім того, похорони одного із ткачів. Заїжджий комівояжер дивується, що тут за дивний звичай – по вуха залазячи в борги, улаштовувати пишні похорони. Ті, що зібралися в трактирі ткачі лають панів поміщиків, що не дозволяють у лісі навіть друзки підібрати, селян, що б’ють неймовірну плату за житло, уряд, що не бажає зауважувати повне зубожіння народу
Ввалюються Егер і Беккер з компанією молодих ткачів, задирають жандарма Кутше, що прийшов пропустити чарку горілки. Страж порядку попереджає: начальник поліції забороняє співати подстрекательскую пісню. Але разошедшаяся молодь на зло йому затягує “Криваву лазню”.
Квартира Дрейсигера. Хазяїн вибачається перед гістьми за запізнення, справи затримали. У будинку знову звучить бунтарська пісня. Пастор Киттельгауз визирає у вікно, обурюється: добре б молоді бузотеры зібралися, але адже з ними й старі, поважні ткачі, люди, яких він довгі роки вважав гідними й богобоязливими
Домашній учитель синів фабриканта – Вейнгольд заступається за ткачів, це голодні, темні люди, просто вони виражають своє невдоволення так, як розуміють. Дрейсигер загрожує негайно розрахувати вчителі й дає розпорядження робітником-фарбарям схопити головного запевалу. Прибулому начальникові поліції пред’являють затриманого – це Егер. Він поводиться зухвало, обсипає присутніх глузуваннями. Розлютований начальник поліції має намір особисто перепровадити його у в’язницю, але незабаром стає відомо, що юрба відбила арештованого, а жандармів поколобродили
Дрейсигер поза собою: колись ткачі були смирними, терплячими, піддавалися вмовлянням. Це їх збентежили так звані проповідники гуманізму, вдовбали робітником, що ті в жахливому положенні. Кучері доповідають, що запріг коней, хлопчики із учителем уже в колясці, якщо справа обернеться погано, потрібно швидше вбиратися звідси.
Пастор Киттельгауз викликається поговорити з юрбою, але з ним обходяться досить нешанобливо. Чується стукіт у двері, дзенькіт розбитих шибок. Дрейсигер відправляє дружину в коляску, а сам спішно збирає папери й цінності
Юрба уривається в будинок і учиняє погром. Ткацька майстерня старого Гільзі в Билау. Вся сім’я за роботою. Лахмітник Горниг повідомляє новина: ткачі з Петерсвальдау вигнали з барлогу фабриканта Дрейсигера із сімейством, рознесли його будинок, фарбувальні, склади. А всі тому, що вкрай зарвався хазяїн, заявив ткачам – нехай лободу їдять, якщо голодні
Старий Гільзі не вірить, що ткачі зважилися вчинити таке. Його внучка, що понесла Дрейсигеру мотки пряжі, вертається зі срібною ложкою, затверджуючи, що знайшла неї біля розгромленого будинку фабриканта. Треба знести ложку в поліцію, уважає Гільзі, дружина проти – на виручені за неї гроші можна прожити кілька тижнів. З’являється жвавий лікар Шмидт.
Півтори тисячі чоловік направляються сюди з Петерсвальдау. І який лихий попутав цих людей? Революцію вони, чи бачите, затіялися
Він радить місцевим ткачам не втрачати голів, слідом за що бунтують ідуть війська. Ткачі порушені – набридли вічний страх і вічне знущання над собою! Юрба громить фабрику Дитріха. Нарешті-Те здійснилася мрія – розбити механічні верстати, які розорили працюючих вручну ткачів
Надходить повідомлення про прибуття військ. Егер призиває сподвижників не дрейфити, а дати відсіч, вона приймає на себе командування. Але єдина зброя повсталих – кругляки із бруківки, у відповідь же звучать рушничні залпи
Старий Гільзі залишається при своїй думці: те, що затіяли ткачі, – повна нісенітниця. Особисто він буде сидіти й виконувати свою роботу, хоча б увесь світ перевернувся. Убитий на смерть очманілою кулею, що залетіла у вікно, він падає на верстат
(2 votes, average: 2.50 out of 5)