Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Скорочено “Сердешна Оксана” Квітки-Основ’яненко

Скорочено “Сердешна Оксана” Квітки-Основ’яненко

Була вдова, Векла Ведмедиха, розумна, розсудлива, богобоязна і чесного роду. До неї всі ходили за порадою. “Було… і заможненька….земелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася удовою, та й пороздавала усе… Скотинку попродала і стала собі з копійки жити”.

Навіть коли Охрім умер, вона пішла до волості і сказала, що буде все рівно за нього платити. “…випишіть лишень якого каліку або бідного сироту, а з мене справляйте. Нехай-таки я не даром житиму на світі!”

Дочці Оксані 16 років. “Білявенька, моторненька, швидка, прудка…

Де вона, там з неї і регіт, і сміх, і вигадки. Як то в матері не було ніякого хазяйства,.. то Оксані нічого і робити було. Чи вчинила хлібця, чи спекла – мерщій до подруг. На вулиці, на вечорницях, у колядці наша Оксана перед веде…”

Мати боїться пускати, щоб та не загубила слави. Як побачить де старця Оксана, то “поведе до себе, нагодує, обділить чим бог послав…”

Парубки “…аж облизуються, дивлячись на Оксану”. Векла говорить: “…через тебе я й весела, і здорова, і від людей у почоті…”

Не хоче виходити заміж, говорить: “…Пішовши за мужика, треба покинути об собі

думати, .. а піди лишень на вгород, у поле, і дома возись, і з дітворою, товчись і знай, що дома порайся, мужикові годи, і слухай його, і поважай, а коли ще і попіб’є, так ти і терпи… Коли б ми жили у городі, то я б з своєю красою швидко б знайшла собі якого панича… Що то я люблю, щоб у розкоші жити”. Матір говорить: “…Кинь такі горді думки! щоб тебе сі думки не завели в погибель…” Часто вони міркували. Дочка сказала: “…піду і за мужика, аби б чесний та добрий був против тебе…”

Швидко і хлопець знайшовся. Сирота, а добра усякого чимало, хоч скотинки, хоч поля – звали Петром. Оксана обіцяла, що восени піде за нього.

Аж ось у слободу прийшли солдати на постой. Всі дівки на тутешніх парубків і не дивляться, їм треба солдати, а особливо “високий та чорнявий” – капітаном був. І Оксана ходила на нього дивитися. Щовечора всі дівчата сходилися дивитися на солдатів (на муштру), там була і Оксана. “Копитан” накинув оком на Оксану та й почав її хвалити. Оксана це чула. Закохалася дівчина. Зранку пішла по воду, зустріла “копитана”. Він сказав, що покохав її, що зробить щасливою. “Оксана – як у раю! Вона все думала об панстві, об розкоші,.. і такий пан каже, що він її любить і щасливою зробить; от-от вона панею стане.. Що ж їй тут казати”. Вона теж зізнається, що полюбила його. Капітан кинувся її обнімати та цілувати. Побожились один одному любитися до смерті. Зустріла Петра, хотіла йому все розповісти, та “копитан” не велів. Кожного вечора зустрічались. Почав так залицятись, що Оксана злякалася. Якби мати тоді запитала, вона б їй усе розповіла.

Одного ранку до них у хату прийшов “десятник”, щоб Векла прийняла до себе жити.

Векла пішла до голови та говорить: “Чи можна сіно з огнем докупи складати? Хоч дуже добре свою дочку знаю і не сподіваюсь від неї нічого недоброго, так люди ж! Такого набрешуть…”. Сказав, що виберуться до сусідів. “Копитан” і передумав. Аж ось свати – прийшли сватати за копитанового денщика. Оксана усе дома сидить, усе блідніша, щоки позападали. Ходили до неї провідувати і жінки, і молодиці. Між ними і Мелашка. Оксана стала потрошку відходити. На вулицю ходила, стала і здорова, і повновида, і рум’яна. А Мелашка їй розказувала, як копитан її любить. Почали знову з ним щовечора зустрічатися під вербою. Побачив Петро, але нікому не сказав, бо був чесний і берігся, щоб кого словом осудити. Прийшов до Оксани, а та сказала, щоб ще почекав. Петро на це відповів: “Глядіть, щоб тоді вже не пізно було”. Капітан обіцяє обвінчатися, але йдуть у похід. Обіцяв взяти “бумагу на вінчання” у полку, а ввечері повернутися і до матері зайти.

Сидить на завалині і чекає. Прийшов “копитан”, сказав, що треба йти у село, де полк ночує, там полковий піп їх обвінчає. Оксана плаче, а капітан упхнув її “нечуственну” у бричку, привіз на квартиру. Дав випити чаю – Оксана зап’яніла. “Напилась Оксана панського чаю! Будеш, сердешна, тямити – і повік оскоми не збудеш!”

Прокинулися зранку бліда, як смерть, впала нежива. “Копитан” обіцяє звінчатися. Оксана просить убити її. Навіть капітан сплакнув.

Одного разу прийшов офіцер і сказав, що “копитанові” в похід не можна дівку взяти, треба косу обрізати і нарядити мов денщика. Вона сама обрізала косу.

Він її по походам возив, її стерегли і ніч, і день, щоб не втекла. А зберуться до нього офіцери, то вона щоб стояла перед ними, люльки їм подавала, та взивали її Іванькою. Народила хлопчика. Стала весела, говірлива. Їй більше волі давали. Ходила провідувати Митрика, “що годувавсь у другім селі”. Коли “копитан” випивав, то усім розказував, що не думав вінчатися з нею, а зараз хоче звінчати з денщиком, або програти кому в карти.

Одного вечора всі напились, а Оксана втекла, забрала Митрика (якому був вже 1 рік), свої і його речі кинула біля ставка, щоб подумали, ніби вона втопилася.

Григорій Квітка-Основ’яненко повість Сердешна Оксана скорочено

Григорій Квітка-Основ’яненко повість Сердешна Оксана скорочено

Йдучи, вирішила вбити дитину. Викопала яму: “От тобі вічна кватиря готова!” Але він підбіг до неї, назвав мамою. Говорить Оксана: “Коли я не вміла бути дочкою, так буду вже матір’ю!” Довго йшла, впала на дорозі. Обвидніло. Йде чоловік дорогою у село. Заговорив до неї, підняв її. Розповів про матір, що вона, як дізналася, то вся подерев’яніла і кричала: “…То я її за ніжки та об лавку. Уб’ю, гадюку, уб’ю, змію!” Начальство відібрало землю, писар – хату. Пішла вона жити до сусідів (до Миколи Штирі).

Оксана зустріла Петра, він пропонує спочатку їхати до панотця звінчатися, а тоді йти до матері, щоб у селі не сміялись; що син буде йому рідним. Оксана відповіла: “…чужого віку не хочу заїдати, не хочу, щоб ти за свою добрість терпів через мене…”. Петро поїхав, а Оксана пішла селом. Всі з неї сміються, говорять, що остидила все село.

Зайшла до Миколиної хати. На підлозі лежить мати, худа, жовта, бліда. Простила Оксану. Довго плакали. Усе, як було, матері розказала. Почали жити любенько. Векла розповіла людям, як усе було. Всі розсудили, що це більше насильство було, чим своя охота. Усе менше стали сміятися. Став до них Петро ходити. Хоче одружитися, але Векла говорить: “Стануть говорити, судити, і станеш жалкувати, що узяв таку,.. зненавидиш її. Будь же братиком, не покинь її з сиріткою, як я умру…”. Петро: “Прийми ж мене сироту, у свою сім’ю. Благослови мене, як сина! Сестро Оксано! Уручи ж мені твого хлопця. Я приньмаю його замість сина….заприсягаюсь, що не оженюсь ніколи. Після мене він наслідує і мою худобу…”. Векла: “Нехай же він буде Митро Зав’яжисвіт, бо він нам усім зав’язав світ”.

Векла з дочкою не мала ні в чім нужди: Петро їм допомагав.

Пройшло 5 років. Забігає Митрик у хату, говорить, що йому дали гривенник. Петро розповів, що зустріли капітана. Той запитав, чия дитина. Петро відповів, що “копитанський син”. Капітан: “…А мені сказали, што она із сином утопилась… Виш, как меня обманули. О, да плут будеть мальчик. Увесь у меня”. Дав гривенника, сів у бричку та поїхав.

“Оксана узяла гривенник, звела очі до Бога і кинула той гривенник у вікно, аж геть на вулицю, де діти грались, обняла Митрика і гірко-гірко заплакала…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Утвердження моралі в повісті Квітки-Основ’яненка “Сердешна Оксана” 1841 році в альманасі “Ластівка” побачила світ повість Г. Квіт­ки-Основ’яненка “Сердешна Оксана”. Цей Твір був високо оцінений Т. Шевченком, П. Кулішем, В. Далем, О. Потебнею. Що ж підкорювало в ньому відомих письменників та мовознавців? Звичайно ж, від­повідність християнській моралі, тобто найблагороднішим людським ідеалам. “…Ставлячи за найпершу повинність натури людської мо­ральну...
  2. Утвердження загальнолюдської моралі в повісті Г. Квітки – Основ’яненка “Сердешна Оксана” У 1841 році в альманасі “Ластівка” побачила світ повість Г. Квітки – Основ’яненка “Сердешна Оксана”.Цей твір був високо оцінений Т. Шевченком, П. Кулішем, В. Далем, О. Потебнею. Що ж підкорювало в ньому відомих письменників та мовознавців? Звичайно ж, відповідність християнській моралі, тобто найблагороднішим людським ідеалам. “…Ставлячи за найпершу повинність натури...
  3. Твір Утвердження загальнолюдської моралі в повісті Г. Квітки – Основ’яненка “Сердешна Оксана” Утвердження загальнолюдської моралі в повісті Г. Квітки – Основ’яненка “Сердешна Оксана” У 1841 році в альманасі “Ластівка” побачила світ повість Г. Квітки – Основ’яненка “Сердешна Оксана”.Цей твір був високо оцінений Т. Шевченком, П. Кулішем, В. Далем, О. Потебнею. Що ж підкорювало в ньому відомих письменників та мовознавців? Звичайно ж, відповідність...
  4. Скорочено “Конотопська відьма”Квітки-Основ’яненко Сумний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Завжди чепурний, він тепер навіть у неділю не одягнув чистої сорочки, не знімав на ніч синіх штанів. Пан сотник походив із чесного і важного роду. Усі його діди і прадіди “були у славному сотенному...
  5. Утвердження загальнолюдської моралі в повісті “Сердешна Оксана” У 1841 році в альманасі “Ластівка” побачила світ повість Г. Квітки-Основ’яненка “Сердешна Оксана”. Цей твір був високо оцінений Т. Шевченком, П. Кулішем, В. Далем, О. Потебнею. Що ж підкорювало в ньому відомих письменників та мовознавців? Звичайно ж, відповідність християнській моралі, тобто найблагороднішим людським ідеалам. “…Ставлячи за найпершу повинність натури людської...
  6. Скорочено “Підбрехач” Квітки-Основ’яненко Дуже недобре діло брехати! “Брехнею, – кажуть люди, – світ пройдеш, та назад не вернешся”. Брехун собі ворог і людям зло робить. Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше. Не нарівно: один бреше на усі заставки, інший бреше потрішку, оглядаючися; а усе недобре діло брехати. Хоч ти на півпальця збрешеш,...
  7. Скорочено “Маруся” Квітки-Основ’яненко Наум Дрот та його дружина були людьми богобоязними та праведними. В усьому вони дотримуються Божого і морального людського закону. За це Бог допомагає їм. За молитви й невпинну працю дає їм Бог донечку. Дитина теж росте слухняна, покірна, на вулиці з дівчатами не бігає, все коло хати, все молиться, з...
  8. Образ Василя в повісті “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненко Образ Василя гармонує з образом Марусі. Василь – бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Портрет його змальований у фольклорному дусі: “Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…” Василя поважають дорослі, з...
  9. Формування літературно-естетичних поглядів Г. Квітки-Основ’яненко Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Г. Ф. Квітка народився 18(29) листопада 1778 року у дворянській родині я слободі Основа поблизу Харкова, і прожив усе своє життя у Харкові. Життя письменника було сповнене протиріч. Він вчився тільки в монастирській школі, і...
  10. Образ Наума Дрота та його дружини Насті в повісті “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненко В образі Наум” Дрота Квітка показав ідеального, на його погляд, селянина. “Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь, п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви – так...
  11. Квітка-Основ’яненко Григорій Сватання на Гончарівці (скорочено) Малоросійська опера у трьох діях Дійові особи: Прокіп Шкурат. Одарка – його жінка. У л я н а – їх донька. Олексій – кріпак, коваль. Павло Кандзюба – обиватель з-під Харкова. Стецько – його син. Осип Скорик – відставний солдат. Т и м і ш – обиватель із Заїківки. Дівки,...
  12. Скорочено “Мертвецький великдень” Квітка-Основ’яненко Був собі чоловік та жінка. Чоловіка звали Нечипором, а жінку Пріською. Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька, дуже багатого: була й скотинка, і усяка худоба, а сина не було, тільки дочка. Так батько її, подумавши, та узяв сироту, сього Нечипора, замість дитини, та й вигодовав його,...
  13. Квітка-Основ’яненко Григорій Маруся (скорочено) ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВЯ’НЕНКО (1778-1843) МАРУСЯ (Повість) Починається повість з філософських роздумів автора про людське життя, про те, що немає на сім світі нічого вічного: сьогодні живеш, а завтра – помер. Кожний батько виховує свою дитину, щоб вона була розумною, доброю. Так само і отець небесний: оберігає людей від усякої напасті, а...
  14. Скорочено КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА – ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО І Невеселий сидить у своїй новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Хоч був він завжди охайним, зараз навіть не змінив брудної сорочки, сам невмиваний. Був він чесного й поважного роду, всі предки були старшинами. Забрьосі вже 25 років – давно час одружуватися. Запала йому в душу хорунжівна Олена...
  15. Квітка-Основ’яненко Григорій Конотопська відьма (скорочено) ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВЯ’НЕНКО (1778-1843) “КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА” (Повість) І Сумний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Завжди чепурний, він тепер навіть у неділю не одягнув чистої сорочки, не знімав на ніч синіх штанів. Пан сотник походив із чесного і важного роду. Усі його...
  16. Доля сільської дівчини утворах Г. Ф. Квітки-Основ’яненки Значне місце у Творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненки займають сентиментально-реалістичні повісті ” Маруся “, “Козир-дівка”, “Нещасна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної з них своя доля, але є в цій долі щось загальне для всіх дівчин – кожна з них, по-своєму звичайно, переживає найясніше...
  17. Доля сільської дівчини у творах Квітки-Основ’яненка Значне місце у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка посідають сентиментально-реалістичні повісті “Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. V кожної із них своя доля, але є в цій долі щось спільне для всіх дівчат – кожна із них, по-своєму звичайно, переживає найсвітліше у житті...
  18. Доля сільської дівчини утворах Г. Ф. Квітки-Основ’яненка Значне місце у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка посідають сентиментально-реалістичні повісті “Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної із них своя доля, але є в цій долі щось спільне для всіх дівчат – кожна із них, по-своєму звичайно, переживає найсвітліше у житті...
  19. ЗНО – Григорій Квітка-Основ’яненко Григорій Квітка-Основ’яненко – перший український письменник-сентименталіст, одним із перших почав писати народною мовою не тільки про смішне, а й про серйозне. Т. Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка засновником нової української прози. Г. Квітка-Основ’яненко писав, що українська мова й література “рухається і буде жити” та що ніякі потуги ворогів “не зітруть її...
  20. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор української прози Надзвичайно важливе значення для розвитку української літературноїмови має творчість Г. Квітки-Основ’яненка. До нього українська літературна мова застосовувалася тільки у віршованій поезії і драматургії. З-під пера Квітки-Основ’яненка вона вперше розгорнулась у художній прозі. Справжнім патріархом у культурному житті Харкова й України кінця XVIII – початку XIX ст. слід визнати Григорія Квітку-Основ’яненка....
Скорочено “Сердешна Оксана” Квітки-Основ’яненко
«
»