Скорочено ” Рушник з півнем” Булгакова
Добуток М. Булгакова “Рушник з півнем” розповідає читачеві про життя молодого лікаря в провінції. По розподілі після медичного університету він виявляється в селі Мурьево, де повинен обійняти посаду головного лікаря. До нього це місце займав якийсь Леопольд Леопольдович, досвідчену й знаючу свою справу доктор. Після Леопольда Леопольдовича герой виявляє в лікарні досить багату бібліотеку – усе полки забиті медичною літературою, а кількість інструментів перевершує всі можливі очікування героя
Думки героя найбільше займає страх:
Погляд його божевільний, кожушок на ньому розстебнуть, борода звалялася. Вбежавший з лементом падає на підлогу й хреститься. Молодий доктор з тугою думає, “що трапилося щось жахливе”. Чоловік сбивчиво пояснює – потрапила в
На особі дівчини вже “потухає рідкісна краса”, а ситцева спідниця з боку порвана й покрита плямами крові. Фельдшер різким рухом розриває спідницю, і доктор бачить страшну картину: однієї ноги майже що ні, коліно роздроблене, м’яза й кістки стирчать в усі сторони. Доктор наказує вколоти їй камфору, сподіваючись, що це прискорить смерть покаліченої дівчини
Але вона продовжує жити, і вторинний укол камфори не міняє справу. Доктор розуміє, що прийде “у перший раз у житті на гаснучій людині робити ампутацію”… Проходить чверть години. Дівчина усе ще жива
Доктор бере в руки ніж і починає операцію. Споконвічний страх кудись зникає, операція проходить успішно. Але доктор чекає, коли пацієнтка вмре – він думає, що через велику втрату крові вона не виживе. Завершивши операцію, він з подихом миє закривавлені по лікоть руки й чує, як у приймальні лунає сухий крик батька дівчини… Наступає вечір, у лікарні все стихає
Молодий доктор збирається йти у свою кімнату й просить фельдшера про одному: “коли вмре, обов’язково надішліть за мною”. Весь вечір він сидить у кімнаті й зі страхом чекає, що от-от постукають. Стукіт не лунає… Постукали тільки через два з половиною місяця. Увійшов батько дівчини
Ока його сіяли. Потім пролунав шелест і “на двох милицях вискочила чарівної краси однонога дівчина”. Доктор виписує напрямок у Москву, де їй зроблять протез
Дівчина червоніє, а потім, обвисаючи на милицях, розвертає згорток. У її руках виявляється “довгий, сніжно-білий рушник з безыскусственным червоним вишитим півнем”. Це рушник вона вишивала увесь той час, що лежала в лікарні, а на оглядах ховала під подушку. Доктор намагається відмовитися від подарунка, але в очах дівчини з’являється такий смуток, що відмовитися не виходить….
Багато років потім цей рушник висіло в спальні доктора, поки не “постаріло, стерлося й зникло, як зникають спогаду”. На цьому завершується добуток М. Булгакова “Рушник з півнем”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)