Скорочено ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА

День прозорий мерехтить, як пломінь,

І душа моя горить сьогодні.

Хочу жити, аж життя не зломить,

Рватись вгору, чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,

Та ніхто з них кроку не зупинить,

Якщо кинути в рухливий натовп

Найгостріше слово – Україна.

І тому росте, росте прокляття!

Всі пориви запального квітня

Неможливо в дійсність перелляти,

На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю

І когось на допомогу кликать,

Бо душа моя сьогодні грає

І рушає на шляхи великі.

Хай

мій клич зірветься у високість

І, мов прапор в сонці, затріпоче,

Хай кружляє, мов невтомний сокіл

І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих,-

Геній людський, чи лише випадок,

Щоб застиглі і покірні води

Забурлили водоспадом.

Європа визнає державу

Нову; їй дано грунт і тло,

І сяє променями слави

Її уквітчане чоло.

Душа ж гетьманова двоїться;

Гуде новий універсал:

“Під руського царя горніться!”

Москві відданий генерал,

Вкраїни зрікшися, мов секти,

І, враз окресливши криву,

Перед державцем у проекті

Схилив бунчук і булаву.

І

під вагою колісниці

Московської, під крик і свист

Юрби, при виблисках зірниці

Ламається тоненький міст.

Забудь, гетьмане, сан високий!

Настануть безтривожні дні,

І ти пізнаєш мудрий спокій

В ясній ванзейській тишині.

Як сріблом час позначить скроні,

Дійшовши світлих верховин,

Суддя ти станеш безсторонній

І України вірний син.

Віків минулих божевілля

Набуде тон картин Доре,

І жартівливість водевіля

Трагічну барву прибере.

Історія відміни любить.

Щоб не урвався нам терпець,

Гримлять її веселі труби,

Що дії другій вже кінець.

Завіса падає додолу,

Завіса вгору знов іде:

Нове накреслюючи коло,

Хтось інший натовпи веде.

І коли закрутить непогода

І мене підхопить, мов піщину,

Хай несуть мене бурхливі води

Від пориву до самого чину!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ – ОЛЕНА ТЕЛІГА