Скорочено “Кров і пісок” Ибаньеса

Поступово перед читачем розвертається все минуле життя Хуана Гальярдо. Він народився в бідної, тільки-но сводившей кінці з кін цами сім’ї шевця. Коли вмер його батько, матері Хуана, доньї Ангустиас, довелося зовсім туго: адже в неї на руках залишилося двоє дітей – дванадцятирічний Хуан і його старша сестра Энкарнасьон. Хуана віддають у подмастерье до одному із кращих шевців Севільї, але замість того щоб справно ходити в майстерню, хлопчик утікає на бойню, де разом із друзями дражнить волів червоною ганчіркою, наслідувати матадорів

Потім

він починає брати участь у капеях – аматорських коридах, що влаштовуються на площах невеликих міст і селищ, для чого іноді Хуан зникає з будинку на кілька днів, до обурення матері. Ні її сльози, ні побої не діють. Поступово Хуан здобуває друзів серед тореро, обзаводиться багатим заступником і створює зі своїх однолітків квадрилью, яка треба за ним на всі околишні капеи. Нарешті, Хуану представляється випадок виступити на севильской арені для бою биків на новильяде. Невтримна відвага й витримка допомагають Хуану здобути перемогу й відразу залучають до нього увага публіки, улюбленцем якого він стає

Усього

півтора року треба було Хуану Гальярдо, щоб прославитися, хоча він ще й значиться новачком, а не професійним тореро. Разом зі славою приходять і гроші – сім’я перебирається в будинок побільше, дена Ангустиас більше не працює, а сам Хуан, як і покладено сьогоденню тореро, здобуває помітні коштовності й жвавого гнідого коня. І от збувається заповітна мрія Хуана – йому дають можливість виступити на арені в Севільї разом із професійним тореро; Хуан здобуває перемогу, і прославлений маэстро вручає йому свою шпагу й мулету – Хуан Гальярдо одержує офіційне звання матадора або эспады, що він незабаром підтверджує на арені в Мадриді. Тепер немає відбою від бажаючих бачити його на арені – речення й контракти сиплються як з рога достатку. Щоб вести всі дела, Хуан наймає дона Хосе, зневажаючи послугами Антонио, свого шурина, а щоб винагородити скривдженого родича, Хуан доручає йому спостереження за будівлею нового богатого будинку, де патіо буде выложено мармуровими плитами, а усередині – розкішна обстановка

Сам же тореро вирішує женитися й зупиняє свій вибір на живучій по сусідству Кармен, з якої вони колись у дитинстві разом грали. Тепер дівчина перетворилася в рідкісну красуню з добрим покладливим характером, слава про яке йде по всій окрузі. Весілля зіграли разом сновосельем.

Але якщо мати Хуана радо зустрічає невістку, те його сестра Энкарнасьон і її чоловік Антонио ставляться до неї насторожено, бачачи в Кармен і її майбутніх дітях погрозу своїм п’яти нащадкам, яких у значній мірі містить Хуан. Однак проходять три роки, а дітей у молодої пари немає. Сеньйора Ангустиас пояснює це тим, що Кармен постійно терзає страх за Хуана. Дійсно, у день кориди – а їх у молодого тореро за сезон більше, ніж у кого б те не було в Іспанії, – молода жінка не знаходить собі місця, очікуючи телеграми, і проводить весь ранок у церкві за ревною молитвою, боячись пропустити хоч слово, щоб тим самим не нашкодити Хуану.

Через чотири роки після одруження тореро вже може дозволити собі придбати багатий маєток Ринконада, де колись він разом з голодними товаришами показував хазяїнові своє мистецтво початківця тореро. І от якось після закінчення сезону, коли Хуан Гальярдо насолоджується відпочинком від важких корид і вимотуючих переїздів по всій Іспанії, він знайомиться в Севільї з доньєю Сіль, племінницею маркіза Мораймы, одного зі знатних людей міста. Ця блискуча жінка об’їхала зі своїм чоловіком, дипломатом, майже всі столиці миру, кружляючи своєю красою й освіченістю голови навіть коронованим особам. І зараз, овдовівши й вирішивши небагато пожити на батьківщині, вона продовжує виписувати туалети з Парижа, що не заважає їй захоплюватися народною музикою й танцями, які вона знаходить дуже экзотичными, і вчитися грати на гітарі. Хуана як місцеву знаменитість запрошують у маєток маркіза на полювання на биків, під час якої дена Сіль проявляє необережність, – життя її рятує Хуан.

Після цього в них починається бурхливий роман, але якщо тореро цілком поглинений його почуттям, що охопило, і повністю перебуває під владою цієї жінки, то для доньї Сіль він не більш ніж чергова іграшка. Забувши про сім’ю й маєток Ринконада, Хуан проводить багато часу в суспільстві доньї Сіль, не соромлячись роз’їжджати разом верхи. Хуан пишається цим відкритим зв’язком, хоча вона приносить йому багато гіркоти: дена Сіль примхлива, мінлива й норовлива

Так проходять осінь і зима; починається новий сезон кориди. Хуан знову переїжджає з міста в місто, а дена Сіль відправляється за кордон, на модні курорти, і тореро не одержує від її листів, що приводить його в розпач. І от вона вертається – ненадовго – у Севілью. Хуан відразу біжить до улюбленої жінки, але зустрічає холодний прийом світської дами

Так триває якийсь час, а потім дена Сіль виражає бажання з’їздити разом з Хуа ном у Ринконаду: неї притягає думка про вторгнення в мирний сімейний затишок тореро. Про поїздку стає відомо доньї Ангустиас і Кармен, і новина ця викликає в них бурхливе збурювання. Поступово, хоча й із працею, мир у будинку відновлюється, однак Кармен продовжує жорстоко страждати. Але винить вона головним чином себе: у будинку немає дітей, а виходить, немає й щастя. Страждає й Хуан, але не через порушений спокій сімейного вогнища: після поїздки в Ринконаду дена Сіль зникла із Севільї, і Хуан почуває себе глибоко зачепленим

Щиросердечний стан відбивається на професійній майстерності тореро, і на наступній кориді в Севільї він уперше одержує важке поранення. На його прохання телеграмою викликають доктора Руиса; той приїжджає на наступний же ранок і залишається поруч тореро десять днів, поки не переконується, що небезпека минула. Але Хуану будуть потрібні ще два місяці, щоб остаточно відчути себе видужалої. За час хвороби в будинку запановує повний мир, і щоб зробити приємність матері й дружині, Хуан Гальярдо разом з жителями свого кварталу бере участь у процесіях Жагучого тижня. Набравшись сил за зиму, Хуан вирішує почати виступати, хоча після случившегося вихід на арену лякає його. Перший бій тореро проводить у рідний Севільї

Але хоча він і вбиває бика, колишні відвага й зухвалість покинули його, що не вкривається від очей вимогливої публіки, що вимагає від тореро постійного смертельного ризику. Це глибоко потрясає матадора, і його страх перед биком тільки підсилюється. Його наступна корида – у столиці, але тепер уже напоготові вороги Хуана, яким стало відомо про невдачу тореро в рідній Севільї, – вони починають йому мстити за колишню славу, розпускаючи слухи про боягузтво Гальярдо; не відстають і побратими по ремеслу, що завжди заздрили Хуану. Нервозний стан тореро збільшується зустріччю з доньєю Сіль, що він бачить вихідної з екіпажа із блискучим супутником біля одного із центральних готелів міста. Упевнений, що колишні відносини відновлять, Гальярдо відправляється до неї свизитом.

Однак дена Сіль приймає його з недбалістю знатної дами й повною байдужістю. Коли ж Хуан починає говорити про свою любов, він зустрічає лише холодність і глузування. Тореро розуміє, що це остаточний розрив. Тим часом Кармен у Севільї сушить занепокоєння за чоловіка, і вона шле йому одне за іншим тривожні листи, благаючи негайно кинути кориду й зажити спокійно разом із сім’єю Всевилье.

Але розміряне життя Гальярдо не по душі, до того ж він звик не знати рахунки грошам і вже не мислять собі іншого. Тому тореро вирішує спробувати повернути собі втрачену любов публіки, стати для неї колишнім Хуаном Гальярдо. Із цим рішенням він і відправляється на чергову кориду. У самий відповідальний момент бою Хуан зауважує серед глядачів донью Сіль і її супутника; тореро охоплює нестримне бажання показати цій гордовитій жінці, на що він здатний. І Хуан забуває про всяку обережність, що виявляється фатальним для його

Перший же невдалий випад тореро викликає град глузувань зі зрительских трибун, що перенести тореро не в силах. Він втрачає всяку обачність – і бик піднімає його на роги. Ця корида виявляється останньої для Хуана Гальярдо: спішно викликаний доктор Руис уже нічим не може йому допомогти. Останнє, що чує вмираючий тореро, – ревіння глядачів, що вимагають нових жертв