Скорочено І СВІТЛА АЛЕЯ… ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК – ІРИНА ЖИЛЕНКО

В земному Києві нема для мене весен.

По осені – мій кожен день і крок.

А як у вас там, в Києві небеснім,

В земному Києві така стара я стала!

А вам Господь років не добавля.

Така ж яскрава посмішка у Алли!

Такий же чорний чуб у Василя!

В земному Києві – безмірність самоти.

Куди піти, коли нема Івана?

А там, за тим віконцем золотим,

Де є Іван, – там дім обітований.

Там вірші, чай і дим од сигарет.

Куди спішить? їм вічність вікувати.

Зарецький знов малює мій портрет.

А Стусові і вічність тіснувата…

Про

щось земне замислився Кушнір.

Здригнулась чашка з недопитим чаєм.

Вони нам смерті не бажають, ні,

Але їм дуже нас не вистачає!

Як там Лукаш? Все грає в доміно?

Було в нім щось розгублено-дитяче.

А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?

Хоч уві сні для неї оживи…

В земному Києві, повитому в жалобу,

Тепер уже нема таких, як ви, –

О лицарі печальної подоби!

Нема весни. Ніщо не процвіте –

Крім лицарів неситої утроби.

І, хоч потилиця у них крута, –

Я не зроблюсь ніколи мізантропом.

Бо ви були! А отже, все було:

Любов і подвиг,

Хрест і воскресіння…

Хай вічно світить лампа над столом

В небеснім Києві, в небесній Україні.

Хай береже спочинок ваш Господь

Всю довгу-довгу, всю небесну вічність.

А я віршую…

Бо казав Світличний:

“Іриночко, без віршів не приходь…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено І СВІТЛА АЛЕЯ… ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК – ІРИНА ЖИЛЕНКО