Скорочено ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Цареве сімейство
У дивній країні Сльозолий жив колись цар Плаксій. Голова – мов бочка, а очі – ніби кавуни. Були в царя три дочки: Нудота, Вай-Вай та Плаката, і три сини-Плаксуни. Цілими днями сімейство голосило, сопіло, стогнало та ревіло. Своєму народу цар заборонив сміятися і радіти. Грізні воїни, забіяки-сльозівці, хапали і шмагали усіх, хто порушував наказ. Тож плачу і сліз у царстві вистачало. А особливо цар любив пити дитячі сльози.
Дядько Лоскотон
Жив у тому ж царстві добрий дядько Лоскотон. Кожного вечора приходив він до голодних
Звісно, цареве сімейство не любило Лоскотона. І наказувало охоронцям злих законів полювати на нього із нагайками. Та добрий дядько не боявся їх.
Арешт Лоскотона
Пообіцяв цар тому, хто впіймає Лоскотона, віддати будь-яку зі своїх дочок за дружину. Та ніхто не міг знайти Лоскотона, бо люди ховали його від ловців.
Був у царя Плаксія віроломний капітан Макака, якому дуже хотілося стати царевим зятем. Тому, покинувши спокій
Весілля в палаці
Посадили Лоскотона за вузенькі грати, а самі почали готуватися до весілля. Обрав Макака за дружину Нудоту: сам бридкий, та вона – ще гірша. Дивитися на них було важко, та на весіллі було стільки хвальби, що навіть жаби від ганьби булькнули у воду. А цар все пишався й цілувався із зятем.
Звільнення Лоскотона
Таке справили гучне та пишне весілля, що й п’яниці вартові, напившися якогось зілля, поснули міцним сном. А у той час прийшли до в’язниці батраки та робітники і звільнили Лоскотона. І попрямували до палацу – “догравати весілля”.
Продовження весілля
У палаці від щастя всі скакали і плакали гіркими сльозами. Аж раптом цар із жахом в очах упав на трон. А Лоскотон стрибнув до царя і став його лоскотати. Так, що цар від реготу качався, тер кулаками очі, а потім лопнув і помер. Ой, була ж тоді потіха – цар Плаксій помер од сміху! На царевичах від сміху полопалися штани. А Макака з переляку сам себе з’їв.
Розвалив Лоскотон плаксивий трон і тепер спокійно носить по світу веселий сміх.
Віршована казка В. Симоненка у гумористичній формі утверджує життєрадісний світогляд, силу дружби та взаємодопомоги. “Плачем горю не поможеш”, – говорить народна мудрість. А сміх може здолати будь-яку тугу, надати сили жити і радіти життю.
Казка складається з кількох віршів, у кожному з яких розповідається про окремі ситуації, чи змальовуються картини життя різних персонажів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)