Скорочено “Буря” Шекспіра

Дія п’єси відбувається на відокремленому острові, куди всі вигадані дійові особи перенесені з різних країн.

Корабель в морі. Буря. Грім і блискавка. Команда судна намагається врятувати його, але знатні пасажири – неаполітанський король Алонзо, його брат Себастьян і син Фердинанд, герцог Міланський Антоніо і супроводжуючі короля вельможі відволікають моряків від роботи. Боцман відправляє пасажирів по каютах в самих непристойних виразах. Коли старий доброчесний радник короля Гонзало намагається гримнути на нього, моряк відповідає:

“Цим ревучим валам немає справи до королів! Марш по каютах! “Однак зусилля команди ні до чого не призводять – під жалібні крики одних і прокляття інших корабель йде на дно. Це видовище розриває серце п’ятнадцятирічної Міранди, дочки могутнього чарівника Просперо. Вони з батьком живуть на острові, про береги якого розбивається нещасне судно.

Міранда молить батька використовувати своє мистецтво і приборкати море. Просперо заспокоює дочка: “Я силою мистецтва свого \ Влаштував так, що всі залишилися живі”. Уявне корабельну аварію начаклувати магом, щоб влаштувати долю улюбленої дочки. Вперше

він наважується розповісти Міранді історію їхньої появи на острові. Дванадцять років тому Просперо, в той час герцог Міланський, був повалений з престолу рідним братом Антоніо за підтримки неаполітанського короля Алонзо, якому узурпатор зобов’язався платити данину.

Умертвити Просперо відразу лиходії, однак, не зважилися: герцог був любимо народом. Його разом з дочкою посадили на негідне судно і кинули у відкритому морі. Врятувалися вони лише завдяки Гонзало – жалісливий вельможа забезпечив їх припасами, а головне, каже чарівник, “він мені дозволив \ З собою захопити ті фоліанти, \ Що я понад герцогства ціную”. Ці книги – джерело магічної мощі Просперо. Після вимушеного плавання герцог з дочкою потрапили на острів, який був вже населений: на ньому жив огидний Калібан, син злої чаклунки Сікоракси, вигнаної за численні злочини з Алжиру, і дух повітря Аріель. Відьма намагалася змусити Аріеля служити собі, але він “був дуже чистий, щоб виконувати \ Її накази скотинячі і злі”. За цей Сікоракса затиснула Аріеля в розщепленої сосні, де він мучився багато років без надії на визволення, так як стара чаклунка померла. Просперо звільнив прекрасного і могутнього духу, але зобов’язав в подяку служити собі, пообіцявши свободу в майбутньому. Калібан ж став рабом Просперо, виконують всю чорну роботу.

Спочатку маг намагався “цивілізувати” потворного дикуна, навчив говорити, але перемогти його низинну натуру не зміг. Батько занурює Міранду в чарівний сон. З’являється Аріель. Це він розбив неаполітанський флот, який повертався з Тунісу, де король святкував весілля дочки з туніським царем. Це він пригнав королівський корабель до острова і розіграв корабельну аварію, замкнув команду в трюмі і приспав, а знатних пасажирів розкидав по берегу. Принц Фердинанд на один в безлюдному місці. Просперо наказує Аріелю обернутися морською німфою, причому видимої тільки самому чарівникові, і солодким співом заманити Фердинанда до печери, в якій живуть батько і дочка. Потім Просперо кличе Калібана. Калібан, який вважає, що він “цей острів отримав по праву \ Від матері”, а чарівник його пограбував, грубить своєму панові, а той у відповідь обсипає його докорами і страшними погрозами.

Злий виродок змушений підкоритися. З’являється невидимий Аріель, він співає, йому вторять духи. Ваблений чарівною музикою, за Аріелем слід Фердинанд. Міранда у захваті: “Що це? Дух? О Боже, \ Як він прекрасний! “Фердинанд, у свою чергу побачивши Міранду, приймає її за богиню, така красива і мила дочка Просперо. Він оголошує, що він король неаполітанський, оскільки його батько щойно загинув у хвилях, а Міранду він хоче зробити королевою Неаполя.

Просперо задоволений взаємної схильністю молодих людей. “Вони, \ – говорить він, – один одним зачаровані. Але повинно \ Перешкоди створити для їхнього кохання, \ Щоб легкістю її не знецінити “. Старий напускає на себе суворість і звинувачує принца в самозванстві. Незважаючи на зворушливі благання дочки, він перемагає чинив опір Фердинанда за допомогою чаклунства і звертає в рабство. Фердинанд, однак, задоволений: “З моєї в’язниці бодай побіжно \ Побачити цю дівчину зможу”. Міранда втішає його. Маг хвалить свого помічника Аріеля і обіцяє йому швидку свободу, поки ж дає нові інструкції.

На іншій стороні острова Алонзо оплакує свого сина. Гонзало незграбно намагається втішити короля. Антоніо і Себастьян потішається старого царедворця. Вони звинувачують Алонзо у подіях, що нещастя. Під звуки урочистої музики з’являється невидимий Аріель. Він навіває на короля і вельмож чарівний сон, але два лиходія – Себастьян і узурпатор Антоніо – залишаються не спати. Антоніо підбиває Себастьяна на братовбивство, той обіцяє йому нагороду за допомогу. Мечі вже оголені, але втручається, як завжди під музику, Аріель: він будить Гонзало, а той всіх інших. Безсовісною парочці вдається якось викрутитися.

Калібан зустрічає в лісі блазня Трінкуло і королівського дворецького п’яничку Стефано. Останній відразу пригощає виродка вином з врятованою пляшки. Калібан щасливий, він оголошує Стефано своїм богом.

Фердинанд, звернений Просперо в рабство, перетягує колоди. Міранда прагне допомогти йому. Між молодими людьми відбувається ніжне пояснення. Розчулений Просперо непомітно спостерігає за ними.

Калібан пропонує Стефано вбити Просперо і заволодіти островом. Вся компанія наливається. Вони і на тверезу голову не бозна які розумники, а тут ще Аріель приймається їх дурити і збивати з пантелику.

Перед королем і його свитою під дивну музику з’являється накритий стіл, але, коли вони хочуть приступити до їжі, все зникає, під гучні розкоти з’являється Аріель в образі упиря. Він дорікає присутнім за скоєний проти Просперо злочин і, лякаючи жахливими муками, закликає до покаяння. Алонзо, його брат і Антоніо сходять з розуму.

Просперо оголошує Фердинанду, що всі його муки – лише випробування любові, яке він з честю витримав. Просперо обіцяє дочку в дружини принца, а поки, щоб відвернути молодих людей від нескромних думок, наказує Аріелю та іншим духам розіграти перед ними алегоричне уявлення, природно, зі співом і танцями. Після закінчення примарного вистави названий тесть говорить принцу: “Ми створені з речовини того ж, \ Що наші сни. І сном оточена \ Вся наша маленька життя “.

Ведені Калібаном, входять Стефано і Трінкуло. Даремно дикун закликає їх до рішучих дій – жадібні європейці воліють стягнути з мотузки спеціально на цей випадок вивішені Аріелем яскраві ганчірки. З’являються духи в образі гончих псів, невидимі Просперо і Аріель нацьковують їх на невдалих злодюжок. Ті з криками тікають.

Аріель розповідає Просперо про муки злочинних безумців. Він відчуває до них жалість. Просперо також не чужий співчуття – він хотів тільки привести лиходіїв до каяття: “Хоча ображений ними жорстоко я, \ Але благородний розум гасить гнів \ І милосердя сильніше помсти”. Він наказує привести до себе короля і його свиту. Аріель зникає. Залишившись один, Просперо говорить про своє рішення залишити магію, зламати свій жезл і втопити чарівні книги. Під урочисту музику з’являються Алонзо і його свита. Просперо здійснює своє останнє чари – він знімає чари безумства зі своїх кривдників і постає перед ними у всій величі і з герцогським регаліями.

Алонзо просить у нього пробачення. Себастьяну і Антоніо Просперо обіцяє мовчати про їх злочинному намірі проти короля. Вони налякані всевіданням мага. Просперо обіймає Гонзало та віддає йому хвалу. Аріель не без смутку відпущений на волю і відлітає з веселою піснею. Просперо втішає короля, показавши йому сина – той живий і здоровий, вони з Мірандою грають в печері в шахи і ніжно розмовляють. Міранда, побачивши новоприбулих, захоплена: “О чудо! Яке безліч прекрасних осіб! Як рід людський гарний! І як гарний \ Той новий світ, де є такі люди! “

Весілля вирішена. Глибокодумний Гонзало проголошує “Не для того ль був вигнаний з Мілана \ Міланський герцог, щоб його нащадки \ У Неаполі панували? О, радійте! “Є моряки з чудом врятованого корабля. Він готовий до відплиття. Аріель призводить розчаклувати Калібана, Стефано і Трінкуло. Всі потішаються над ними. Просперо прощає злодюжок з умовою, що вони приберуть печеру. Кадібан сповнений каяття: “Виконаю всі. Прощення заслужу \ І стану надалі розумніший. Потрійний осел! Паршивенького п’яницю вважав я богом! “Просперо запрошує всіх провести ніч в його печері, з тим щоб вранці відплисти в Неаполь” на одруження дітей “. Звідти він збирається повернутися в Мілан, “щоб на дозвіллі роздумувати про смерть”. Він просить Аріеля послужити останню службу – начаклувати попутний вітер, і прощається з ним. В епілозі Просперо звертається до глядачів: “Всі грішні, всі пробачення чекають, \ Хай буде милостивий ваш суд”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Скорочено “Буря” Шекспіра