“Буря” – “КРИМСЬКІ СОНЕТИ” А. МІЦКЕВИЧА

РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

§ 11. “КРИМСЬКІ СОНЕТИ” А. МІЦКЕВИЧА

“Буря”

М. Рильський назвав “Бурю” найбільш “бурхливим” сонетом А. Міцкевича. Дійсно, тут передається велика емоційна напруга, буяння стихій, що охопили і природу, і самого ліричного героя. Море було для Міцкевича втіленням гармонії природи, руху Всесвіту, символом багатогранності земного буття, поєднанням суперечливих начал, які ведуть невпинну боротьбу між собою. “Морська стихія” відчувається в “Кримських сонетах” навіть там, де йдеться

вже про степ чи гори, бо море в поезії Міцкевича символізує бентежну душу особистості, її поривання до боротьби й свободи. Сонет “Буря” найбільш показовий у цьому плані, він дає уявлення як про характер ліричного героя, так і про особливості романтичного методу поета.

Міцкевич – майстер стислих характеристик, “окремих штрихів” (М. Бажан), котрі дозволяють уявити всю “картину”. Короткі речення у двох перших рядках одразу створюють враження катастрофи. Погляд автора фіксує основне: здерті вітрила, тріснуте стерно, розірвані канати… Неабияке значення надається звукам, що передають атмосферу

тривоги, яка панує на кораблі: голоси стривоженої громади, звуки помп, гуркіт води, шум завії… Застосуванням асонансів та алітерацій, а також виразних епітетів та метафор (“зловісні зойки помп”, “стривожена громада”) автор досягає того, що читач не тільки бачить картину загибелі корабля, а й начебто чує жахливі звуки катастрофи.

Традиційним для Міцкевича є перехід від конкретної замальовки до філософського узагальнення. У другому катрені думка про смерть, що раніше виникала лише як асоціація до кривавого заходу сонця, розгортається в узагальнюючий образ “генія смерті”, що ступив на корабель. Поява цього символічного образу супроводжується тріумфальним виттям вихору й “морським хаосом”. Історія загибелі корабля виходить за межі окремої трагедії, нагадуючи про загальну катастрофічність світу, про небезпеку, яка загрожує всьому людству.

Буря бушує і в душі ліричного героя, який з’являється в останніх двох терцетах сонета. Вступають у жорстоку боротьбу життя і смерть, надія і безнадія, ідеали і дійсність. Подорожній (так називає поет свого героя) сидить “у мовчанні збоку”, але це мовчання зовсім не означає духовної тиші. Навпаки, всіма силами розуму й серця він намагається розв’язати вічні питання: хто він і куди пливе його корабель, у чому сенс людського життя – небезпечної мандрівки світом, як знайти щастя й душевну гармонію? Образ ліричного героя у сонеті “Буря” досить складний. Він мандрівник, блукач, що сміливо йде небезпечними шляхами. Він філософ, що намагається осмислити не тільки свій стан, а й стан усього людства. Нарешті він людина, яка зазнала чимало втрат, але не зупинилася у своїх шуканнях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Буря” – “КРИМСЬКІ СОНЕТИ” А. МІЦКЕВИЧА

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links