Скорочено “Блакитне життя” Горького

Міщанин Костянтин Миронов живе в глухому провінційному місті. Коли він був дитиною, його батьки пили й часто скандалили. У той же час мати була релігійною людиною й ходила на богомілля в монастир. Батько слыл диваком. Наприклад, він розважався тим, що прилаштовував до дверей дерев’яні дудки з гумовими м’ячами, які огидно свистіли, коли відчинялися двері

Взагалі, батько намагався нудьгу життя різними звуками: те слухав музичний ящик, що мати в серцях один раз розбила, то приніс додому глобус, що, повертаючись навколо осі, грав : До батька

мати була замужем за його начальником, що стріляв у батька з пістолета. – часто кричала мати батькові. Костянтин Миронов – теж дивак і фантазер. Він мріє поїхати Впариж.

Він жодного разу не був за кордоном і тому уявляє Париж містом, де все решительно блакитне: і небо, і люди, і будинку. Мрія про Париж і його скрашує нудьгу провінційного міста, але й порушує зв’язок Миронова з реальністю. Люди починають зауважувати в ньому щось дивне й цураються його. Перші ознаки божевілля дають про себе знати, коли Миронов вирішується пофарбувати свій будинок у блакитний колір, щоб хоч почасти реалізувати мрію. Будинок

красить дивна людина – Столяр, що небагато нагадує нудного провінційного чорта. Замість блакитної фарби він використовує синю, і результат виходить дивовижним, тим більше що жовтою фарбою Столяр малює на фасаді якась істота, що віддалено нагадує рибу

Міщани міста сприймають це як виклик їм, тому що ніхто не красить свої будинки в подібний колір. Одночасно Миронов закохується в Лізу Розанову, дочка шановного в місті людини. Але він знов-таки предмет своєї любові: Ліза звичайна мещаночка, вона не розуміє романтичних мрій Миронова. Зрештою Миронов божеволіє. Його виліковує місцевий доктор, і Миронов стає звичайним палітурником книг, у міру діловитим, у міру жадібним і т. д. З ним зустрічається оповідач, якому він і передає історію свого божевілля


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Блакитне життя” Горького