“Складнощі у розумінні характеру корнелівського героя”
Гадаю, почати треба із трагедії Корнеля “Поліевкт”. Думаю, що для пояснення усіх складнощів у розумінні характеру корнелівського героя цей твір підходить якнайкраще. Що ми бачимо у цій трагедії? Пауліна наважується зізнатись тому, кого вона колись людина, що її розум та свідомість – іншими словами, обов’язок шлюбної, подружньої вірності – не затьмарив в ній колишнього кохання і що її серце все так само хвилюють ті ж самі почуття і вона намагається їх перебороти ціною численних, тяжких зусиль.
Така часта помилка у розумінні характеру
Образ Горація побудовано на перебільшенні. Корнель усунув з його характеру усі людяні почуття, все, що є потрібним кожній людині – її пристрасть. Горацій вже більше не людина, він – “варвар”, і Куріацій
Чому сталося так, що у трагедіях, сповнених в найвищій мірі людяністю, критики бачать лише розум, абсолютно ігноруючи пристрасті, які там вирують?
Може, варто вже врешті припинити такий розвиток подій та спробувати подивитись на образ корнелівського героя з іншого боку?