Система організації навчально-виховного процесу із залученням синтезу видів мистецтв

Оскільки методика викладання ЗЛ ще не досить системно опрацювала прийом використання синтезу мистецтв на уроці, чітких і вивірених на практиці рекомендацій не подає учительству, кожен із нас самотужки намагається формувати вміння та навички учнів “читати” мистецькі твори, збагачувати їх мовлення мистецтвознавчою лексикою, будувати власні монологічні висловлювання описового характеру і водночас прилучати молодь до скарбниці світової культури, допомогти їй реалізувати творчі здібності, закладені в кожній особі, виробити прагнення

до самовдосконалення. Найбільш поширені такі види уроків, на яких доречною є робота вчителя та учнів із різними видами мистецтв: інтегрований урок, урок творчого читання, урок культурологічного аналізу, урок-дослідження, урок – літературно-музичний салон, урок-виставка, урок розвитку творчих здібностей, урок-презентація історико-культур-ноїдоби, урок-“діалог культур”, урок-імпреза тощо.

Але зразки різних видів мистецтва можна використати й на звичайному уроці, де виникає потреба підкріпити слово образом, виділити суттєві моменти засвоюваного, доповнити враження дітей про вже побачене, почуте, створити

ситуації для спілкування і на основі цього працювати над збагаченням постійного запасу учнів.

І частина запитання

З метою створення системи поліхудожнього розвитку школярів потрібно залучати їх до художньо-творчої діяльності. При цьому слід враховувати специфіку сприйняття кожним із них того чи іншого виду мистецтва та індивідуальні уподобання та нахили дітей.

Виявляється, як ілюстрація допомагає зрозуміти характер героїв літератури, на розвиток особистості здійснюється саме через їх сприймання. А сприймання тісно пов’язане із розумінням-проникненням у суть художнього зображення, яке досягається шляхом аналізу й синтезу того, що сприйняла дитина.

Відомо, що розуміння художнього образу як єдності конкретного і загального проходить в учня на основі ряду асоціацій, постійного порівняння власного досвіду, своїх уявлень, понять, почуттів з тими почуттями, уявленнями та поняттями, які закладені у змісті окремих художніх образів. При сприйманні й осягненні художнього образу оживають усі пласти пам’яті, розвивається асоціативне мислення, збуджується почуття.

Результатом цього є не лише засвоєння побаченого й прочитаного, а й усвідомлене ставлення до творів мистецтва.

Метою роботи вчителя із зразками образотворчого мистецтва є організація правильно вибудованого сприйняття їх, адже розглядання ілюстрації може йти не лише від композиційного центру чи фігур переднього плану.

Отож розповідь вчителя про картину чи ілюстрацію повинна грунтуватись на її композиційній будові, що сприятиме логічно обгрунтованому процесові розглядання картини і формування цілісної уяви про неї.

Коли учень вперше зустрічається з ілюстрацією до конкретного твору, починається дивовижний, але складний за своєю природою процес кореляції – накладання просторово-часових уявлень письменника, художника та уявлень учня. Кожне запитання, адресоване учням з приводу побаченого, поділяється на дві частини.

Аналіз ілюстрації чи репродукції картини (психоманні лише їй? Що вирізняє, на вашу думку, цю людину з-поміж інших? Наскільки складний, гармонійний, цілісний і своєрідний внутрішній світ (душа) людини, яка зображена на портреті?

Зразок відповіді.

Леонардо да Вінчі. Автопортрет. Немає, не може бути життя більш пристрасного, більш вогненного, ніж життя цієї людини. Леонардо да Вінчі усвідомлював всеохоплюючий характер свого ро зуму і художнього генію. Крок за кроком, підкорена за хопленнями, його дослідницька міць прокладала собі шлях у всіх сферах знань, серед темних сил до світла. Надзвичайно вражаюче мистецтво Леонардо, на якому лежить печать таїни. Знову й знову перевіряв він свою творчу могутність – від юності до самої смерті.

Він був живописцем, скульптором і зодчим, музи – і кантом і віршувальником, теоретиком мистецтва, театральним постановником, байкарем, філософом і математиком, інженером, механіком-винахідником, гідротехніком і фортифікатором, фізиком та астрономом, анатомом і оптиком, біологом, геологом, зоологом і ботаніком. Леонардо малював з натури чи створював образи, народжені його фантазією. Але й малював він себе.

Ось він на схилі років. Хіба викликає цей старець співчуття, жалість чи відразу? Аж ніяк, швидше захоплення. Головне у його зображенні – не портретна схожість з оригіналом, не чіткість у зображенні кожної деталі, а характер особистості. У погляді його пронизлива могутність, хоча стиснуті губи і загальний вираз обличчя видають чи то гіркоту, чи то втому.

Перед нами втілення гідності, проникливого розуму, благородства, зовнішньої і внутрішньої краси, духовного і життєвого досвіду. А ще в очах цього чоловіка прихована самотність. Адже великий Леонардо, віддавши себе науці і мистецтву, був одиноким. Створити враження живої людини допомогло митцеві його знамените “содумато” – “димчаста світлотінь”. Увагу глядача привертають у першу чергу очі та шляхетна сивина. Спокій та впевненість у тому, що життя прожите не марно – ось що читається в них. Досконалий дух у старечому тілі. За свідченням 1 біографа Леонардо да Вінчі Вазарі, він “своєю зовнішністю, яка являє вищу красу, повертав ясність і кожній печальній душі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Система організації навчально-виховного процесу із залученням синтезу видів мистецтв

Categories: Шкільні твори

Links