Шлях до мого серця, або Щоденник Євгенія Базарова(по романі “Батьки й діти” И. С. Тургенєва)
Сьогодні я починаю мій щоденник, щоб передати враження після зустрічей з Кірсановими. Микола Петрович – це простий росіянин дворянин, що щиро любить И сина, що почитає свого, нічим не примітний, тому для мене він не представляє великого інтересу. А от Павло Петрович – це втілення старих поглядів і звичок. Так адже через таких людей мир валить, він же не дає розвиватися суспільству! У нього в голові просто не укладається, що глава держави – це ще не “пуп землі”, і що служити державі, віддаючись душею й тілом, – нерозумно. Знайомство
Але от слід у моїй душі вона залишила неизглади-мый. Це гарна жінка з почуттям власного достоїнства. Її постава, боже мій! Це ж щось божественне! Ця стрункість, це вміння тримати себе! Мене вразило її поводження. Звичайно жінки з її зовнішністю або розпещені до непристойності, або чванливі до неможливості
Так, я згодний, вона – удова, і це все пояснює. Вона дійсно зуміла зберегти свою репутацію незаплямованої й не стала, як інші, кидатися на чоловіків, бовтати з ними про всяку нісенітницю й будувати їм вічка в надії, що хто-небудь закохається в неї й жениться.
Створюється враження, що вона зліплена зовсім з іншого тесту, вона вихована людиною не від миру цього. Треба буде познайомитися з нею ближче, вона гідна моєї уваги… 15июня.
У моїй душі діється щось негарне, я не можу подолати із собою. Як же я міг заперечувати це чув-? ство? І все-таки, для всіх я залишуся таким же строгим і нічого не людиною, що визнає, буду таким же холодним
Я бачу, що Аркадій закоханий в Одинцову. Він мені постійно говорить про цьому, але я мовчу. Я мовчу, хоча знаю, що коштує мені при ньому заїкнутися про мої почуття, і він відразу ж відступить. Я був дурний, коли думав, що ніколи й нікого не полюблю. Так, я знаю, що Бога не існує, але доля-тобто, і ти ніколи не знаєш, що вона тобі підготувалася
Я жорстоко покараний, я повинен це витримати, інакше я не буду Базаровым, а перетворюся у звичайного парубка, цю розмазню, що тане від кра-, сивих очей, струнких ніжок і ще всякої нісенітниці, которуюi жінки так люблять виставляти напоказ. Згодний, вони гарні, але дурні. А от Ганна Сергіївна сполучить у собі найкращі якості
Можливо, Аркадій і любить її, але він не зміг оцінити її по достоїнству, він її недостоин. Я хочу домогтися її, тільки чи вистачить мені сміливості зізнатися їй у ніжних почуттях, а вуж тим більше зробити їй речення… 20 липня. Я замкнув у собі. Я не можу розкрити мою душу кому-небудь
Це значить принизити себе, показати себе слабким, а я так не зроблю. Напевно, єдина людина, якій я можу відкритися, – це Одинцова. Але саме до неї й спрямовані мої почуття, мої думки. Однак виникає страх побачити себе відкинутим, незрозумілим
А раптом вона не зможе відмовити мені й буде із мною з жалості, тоді я знову буду принижений. Ні, визнання не для мене! Я постараюся стримати себе, але мої почуття, як би я їх не стримував, повинні будуть вийти назовні, а терпіння моє вже на результаті…
1 серпня. І все-таки я не витримав… Я їй зізнався..
Звичайно ж, я не був так ніжний і багатослівний, як у душі, я дотримувався свого звичайного поводження. Я, однак, не побачив у ній бажаної реакції, вона була холодна, як і годиться гідній жінці. Боже мій, мої зусилля даремні! Мої страждання не зрозумілі. Я гину!
Більше нестерпно перебувати поруч із нею, я повинен виїхати. – 25 грудня. Після довгих роздумів і величезних мучень я покинув мій предмет любові. Я їду кродителям.
, Зустріч із родителями мене небагато утішила, зігріла, але мені вже починають набридати їхні постійні турботи. Вони навіть у якийсь
(1 votes, average: 5.00 out of 5)