Що засуджує Н. В. Гоголь у комедії “Ревізор”?

Написана в 1836 році комедія “Ревізор” завдала нищівного удару по всій адміністративно-бюрократичній системі царської Росії 30-х років XIX століття. Автор виставив на загальне осміяння не окремі одиничні випадки, а типові прояви діяльності державного апарата. Здавалося б, яке відношення до централізованої чиновницької системи має сонне патріархальне життя закуткового повітового містечка, що городничий щиро вважає своїм будинком і розпоряджається в ньому як хазяїн? Але це безвісний провінційний містечко з’являється в комедії як держава

в мініатюрі, у ньому, як у краплі води, відбиваються всі зловживання й пороки чиновно-бюрократичної Росії. Тут поштмейстер роздруковує й читає чужі листи замість романів, не бачачи в цьому нічого негожого

Зі спішних зауважень городничего своїм підлеглим про наведення порядку в підвідомчі їм установах перед приїздом ревізора ми легко можемо зробити висновок про те, як обстоят справи в лікарні, суді, школах, поліції, на пошті. Хворі дуже змахують на ковалів і курять міцний тютюн; їхнім лікуванням ніхто не займається. У суді заплутані всі дела, під ногами відвідувачів вільно розгулюють гусаки. Скрізь панують

беззаконня й сваволя. Риси, що характеризують міських чиновників, типові й для представників інших станів

Всіх їх відрізняють нечесність, вульгарність, злиденність розумових інтересів, украй низький культурний рівень. Адже в комедії немає жодного чесного героя з жодного стану. На верхівці цієї соціальної піраміди перебуває чиновництво. Злодійство, хабарництво, казнокрадство – ці типові пороки чиновництва бичує Гоголь своїм нещадним сміхом. Міська верхівка огидна

Але й підвладні їм люди не викликають симпатій. Гноблені городничим купці, ненавидячи його, намагаються піддобрити його подарунками, а при першому ж зручному випадку пишуть на нього скаргу Хлестакову, якого всі приймають за важливого петербурзького сановника. Провінційні поміщики Бобчинский і Добнинский – ледарі й пліткарі, незначні, вульгарні люди. Спершу викликає співчуття безвинно висічена унтер-офіцерша. Але те, що вона бажає одержати лише грошову компенсацію за нанесену образу, робить її смішний і жалюгідної

У таких скривджених безправних людях повністю відсутнє ПОЧУТТЯ власного достоїнства, здатність обуритися своїм рабським положенням. Пороки чиновництва не вигадані автором. Вони взяті Гоголем із самого життя. Відомо, що в ролі гоголівського поштмейстера виступав сам імператор Микола Перший, котрий прочитував листи Пушкіна до дружини. Скандальна історія


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Що засуджує Н. В. Гоголь у комедії “Ревізор”?