Здавна трудівники ділилися на майстрів і ремісників. Теперішніх майстрів, тих, хто створював у своїй уяві, а потім втілював це в конкретній справі, менше. Проте, необхідні й ремісники – сумлінні виконавці задумів інших. Думаю, що людиною творчої роботи може бути не тільки учений-книгочет, дослідник якоїсь складової частини питань, а будь-яка людина, у якого є іскра Божого дарунка, талант, здатність до мислення, уяві, фантазії, мрії і її втіленню
Такий, на мою думку, майстер Яким Погребняк. Він не міг погодитися відразу на зведення храму за
якимось зразком (як скрізь!), він повинен був уявити собі, побудувати це спорудження в думках, “побачити його”, “відчути” і тільки тоді приступати до роботи. У результаті важких щиросердечних мучень прийшло до майстра натхнення, він побачив “свій” храм – “веселий, сонячний храм із соснових дощок” з мідними, а може, і “золотими дзенькотами”.
Стати Майстром, людиною-творцем нелегко. Тут потрібні й талант, і натхнення, і величезна робота над собою. Не в кожного вистачає сили для цього. Але хто все-таки наважується досягти слави Майстра, той має велику винагороду – щиросердечну
радість, задоволення, гордість і, головне, пошана від людей, їхня вдячність. А що може бути краще в житті! ПРОСнови духовності людин одержав у дитинстві, свідомо або підсвідомо впливають на все його життя. Прикладом може служити життя Тараса Григоровича Шевченко. Це – людина-легенда. Здавалося, у його бідній, підневільній так ще й сирітському житті не було нічого, що б допомогло вирости сильною, творчою високоосвіченою людиною з поетично-романтичним світовідчуванням. Але все-таки Шевченко став таким! Очевидно, що він зумів зібрати до своєї душі найменші прояви любові до себе з боку батьків, сестер і братів, доброї сусідки Оксани. Запам’ятовував численні пісні, які чув від рідних і односільчан на святах, героїчні оповідання діда Івана, навіть не завжди зрозумілу дякову науку. Найголовнішими складовими частинами, які допомогли Шевченко стати тим, ким він став, були в дитинстві спрага до пізнання миру (згадаємо його похід до залізних стовпів, які підпирають небо!), до навчання, прагненню відтворити свої почуття в піснях і малюнках і більша “внутрішня воля”. Це дало йому можливість уже в ранньому віці повстати проти насильства й змінити хоч якось свою долю “сільського волоцюги”.
Селяни в часи Шевченко, можливо, не вміли красиво говорити, учити своїх дітей багатьох речей, виховувати за правилами. Але існувала неписана народна педагогіка, багата усна народна творчість, які прославляли загальнолюдські цінності: любов, добро, віру, повагу до старших, працьовитість, достоїнство. І це були дуже сильних факторів, які, помножені на талант, дали українських націй виразника її дум, захисника, великого письменника Т. Г. Шевченко. Звичайно, геніїв не так багато, але батьки ще з раннього віку повинні піклуватися, щоб закласти в дитину основи духовності, виростити його гідною людиною