Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Що таке самоутвердження, як ви йдете до своєї мети

Що таке самоутвердження, як ви йдете до своєї мети

Важко доповнювати когось – легше самому сказати щось вагоме й серйозне, а може, інколи, й помилкове. Але своє. Та все ж таки прийдеться. Окрім того – тема цікава й на часі, бо стоїмо на шляху самоутвердження, формування власного “я”. Але не по головах інших, принижуючи їх людську гідність, а в мирі та злагоді з усіма. Не за рахунок когось, а спираючись на власні знання і сили. Не на шкоду чи зло іншим, а з любов’ю до світу. Не в ім’я матеріальних благ чи статків, а задля суспільної користі, для розбудови батьківського краю.

Отак і

йду до своєї мети – впевненою, непоспішливою, незлобливою ходою, даруючи людям посмішку, подаючи їм у скруті руку. Отак і самоутверджуюсь у цьому суперечливому світі – не пасу задніх і не злітаю на рожевих хмаринках мрій у піднебесся нереальності. Прагну кращого і світлого, але водночас переживаю і розумію людський біль. Не відкладаю на потім те, що можу зробити сьогодні, зараз. Намагаюсь прожити кожен день чесно і гідно, ні перед ким не завинити: провини важко спокутувати, а за погані вчинки приходиться червоніти.

Отак і живу, не творячи собі кумирів, але маю для себе людей авторитетних, вартих поціновування

й наслідування. У кіно – Іван Миколайчук, актор і режисер. Кожна роль – неповторна, як і сам “вавілонський філософ”. І життя його, що згоріло, мов свічка, чесне й незаплямоване. Серед естрадних виконавців – Назарій Яремчук, єдиною і найбільшою провиною якого була синівська любов до України. В літературі – Ліна Костенко, поезія якої “завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”. І в житті поетеса жодного разу не зрадила, не відцуралася від своїх принципів. Скажете, таких митців небагато. Так, у їх кагорті – одиниці. Але ж є…

Отак і з батьками моїми. Чесні, порядні, освічені та інтелігентні люди. Намагаються і мене таким виховати. На жаль, не завжди і не все вдається. То вони не хочуть мене зрозуміти, то я їх інколи не можу збагнути. От і роблю боляче час від час або своїм нерозважливим словом, або непродуманим вчинком. Згодом усвідомлюю свою неправоту, а тому самому стає боляче і паленію від сорому. А так хочеться, щоб усе було добре…

“Я визнаю лише раціо і відкидаю емоціо. У наш вік технічного прогресу все має бути підпорядковане раціональності. Математика й кібернетика – ось ті два стовпи, на яких зводиться майбутнє”. Цікаво, цікаво, сину Вікторе (маю на увазі сина художника Береговця). Десь я уже це читав. Хіба не було у нашому минулому суперечки про непотрібність поезії у добу науково-технічної революції? І що ж? Час розставив усе на свої місця. Поезія – це душа народу з її найтоншими порухами і прагненнями. Але ж вона не “раціо”. Вона – “емоціо”. То що ж виходить? Відмовимось від поезії – обкрадемо душу, знищимо її, а разом з нею – власну духовність і народу.

Не заперечую, не відкидаю важливості “раціо” у нашому житті. Як часто саме цього нам не вистачає. Замість того, щоб розсудливо й спокійно прийняти закон, депутати збиваються на емоції, крик, в хід ідуть кулаки. Отут “емоціо” зайве і завдає лише шкоди. І в особистому житті, зокрема в моєму, необхідне “раціо”. Без нього – нікуди, ні на крок. Складаються розпорядок дня, плани на щодень і на перспективу. А як же інакше! Без “раціо” зіб’ємось на манівці, загубимось у безладі, розчинимось у хаосі. “Раціо”, як на мене, це стрункість, порядок, продуманість, чіткість. Це – скелет людського життя і суспільного буття. Це – аксіома, підтверджена часом. Але яким “сухим”, нецікавим і безбарвним було б наше минуле, сучасне й майбутнє без живого слова, схвильованої думки, щирого почуття й теплої посмішки. Без ліричної поезії й задушевної музики. Адже у поетичні рядки і нотні знаки перелито людські емоції: радість і смуток, щирість і заздрість. Хіба ж ми мислимо себе без цього?!

Тому й не погоджуюсь із сином художника. У нашому житті має бути місце і “раціо”, й “емоціо”. Тоді у світі запанують порядок і гармонія, продуманість і щире “пробач”. Навчимося так жити – і раціональність поєднається зі щирими почуттями.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. “За що стільки мук, горя та сліз додають людям люди, коли й так життя таке коротке і таке сумне?” Якщо оцінювати людське життя за мірками історії, можна сказати, що воно дуже нетривале. Здавалося б, ці роки можна було б провести щасливо і в суцільний радості, але чомусь це відбувається зовсім не так часто, як того хотілося б. Одні люди ранять інших, завдають їм образи і змушують плакати. Але ж...
  2. Для якої мети я народився Багато письменників різних епох і народів намагалися відтворити свого сучасника, через нього доносячи до нас свого часу, свої ідеї, свої ідеали. Який він, молодий чоловік різних епох? Пушкін у романі “Євгеній Онєгін” зобразив молодого людини 20-х років: розумного, не задоволеного існуючої дійсністю, життя якого так і пройшла без користі. Не...
  3. Твір до ЗНО “Мета – ніщо, рух до мети – все” Життя кожної людини підпорядковано Великій Меті. В кожного вона своя. На шляху до неї люди долають багато перешкод та переживають нескінченну череду різноманітних події, як позитивних, так і драматичних. Для багатьох досягнення мети триває майже все життя. Тому доцільним постає питання: чи доцільним є підпорядковувати все життя їй? Можливо, саме...
  4. “Кожен – коваль своєї долі” Найчастіше життя людини зовсім не є простим або легким. Напевно, кожна людина на питання, чи легко їй дався той чи інший успіх, відповість, що їй довелося долати часом навіть найскладніші труднощі. Водночас є й такі люди, які у своїх бідах і проблемах звинувачують свою долю. Вони кажуть, що в їх...
  5. “Мета – ніщо, рух до мети – все” Часто у нас виникають грандіозні ідеї та плани. Ми це барвисто малюємо у себе в голові, уявляючи подальший успіх. Та надалі забуваємо про свої плани і так ніколи й не реалізовуємо їх. Чому так відбувається? Чому ми застопорилися лиш на роздумах? Чому не перейшли до дій? Відповідь проста. Ми просто...
  6. Проблема життєвої мети і призначення людини у п’єсі А. П. Чехова “Чайка” Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає однаково визначне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов розпочав роботу над своєю першою п’єсою, яка не вийшла в світ за життя автора. Але велика робота Чехова-драматурга розпочалася значно пізніше, через вісімнадцять...
  7. Поет своєї епохи – “Біографія”, Є. Маланюк Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та вимагає від читача неабияких знань з історії, філософії, психології та культурології. Хоч Євген Маланюк і вважав своїм духовним батьком Павла Тичину,...
  8. Проблема життевої мети та творчою успіху в п’єсі Чехова “Чайка” “Чайка” – п’єса про мистецтво, про боротьбу з консервативністю, про відповідальність таланту перед вимогами життя. Проблема життєвої мети та творчого успіху в п’єсі найяскравіше розкривається через образ головної героїні – Ніни Зарєчної. Ми нічого не знаємо, як розгорталася сумна історія життя цієї жінки, її стосунків з Тригоріним, народження, а потім...
  9. Проблема життєвої мети і призначення людини у п’єсі Чехова “Чайка” Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає однаково визначне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов розпочав роботу над своєю першою п’єсою, яка не вийшла в світ за життя автора. Але велика робота Чехова-драматурга розпочалася значно пізніше, через вісімнадцять...
  10. Поет своєї епохи А я мушу незморено-просто – Смолоскипом Тобі Одній, Я – кривавих шляхів апостол В голубі невечірні дні. (“Біографія”, Є. Маланюк) Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. . Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та...
  11. Ми – творці своєї долі (твір-роздум) ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Ми – творці своєї долі (твір-роздум) Розмірковуючи над темою твору, я згадав давню притчу про те, як один мандрівник зустрів чоловіка, який носив важке каміння. -Що ти робиш? – спитав мандрівник. -Чи ти не бачиш? Камені ношу, будь вони прокляті, – відповідає чоловік. Мандрівник пішов далі...
  12. Трактат Хаксли “Мети й засоби” Хаксли підкреслює в цьому трактаті, що є два шляхи “звільнення від індивідуальності”: один шлях – це неприйнятний для Хаксли “шлях, ведучий долілиць – від особистості в тьму “подчеловеческих” емоцій і панічної животности”, шлях невільного розчинення особистості в юрбі, шлях від людини до звіра; другий шлях – це вільне й усвідомлене...
  13. “Вишні” Богдана-Ігоря Антонича: роздуми поета про джерела своєї творчості Лірика Б.-І. Антонича, в основу якої покладено багатошарову метафору, складна для розуміння широкими колами читачів. її сприйняття потребує великих інтелектуальних зусиль та неабиякої уяви. Вірш Антонича “Вишні” був не надто схвально сприйнятий читачами і критиками після його опублікування. Читачі не знайшли в цій поезії звичних атрибутів класичного вірша: строфи, риму,...
  14. Євгеній Онєгін – син своєї епохи У романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкін відтворює російське життя 20-х років XІX століття. Поет показує пробудження громадських інтересів у передових Людей свого часу, їхнє бажання до активної дії. Особиста драма Євгенія Онєгіна відобразила духовну драму прогресивного дворянства 20-х років XІX століття. Євгеній Онєгін різко виділяється серед інших героїв роману....
  15. Як я готовила подарунок для своєї мами Мені хочеться розповісти про те, як я готовила подарунок для своєї мами в день її народження. Коли став наближатися цей день, я початку думати про те, що подарую їй. Мені хотілося, щоб це було обов’язково щось незвичайне, хотілося, щоб подарунок зміг виразити всю мою безмежну любов. Але що я могла...
  16. “До чистої мети, треба йти чистою дорогою” Усі ми чогось хочемо. Усі ми маємо мрії. Усі ми чогось прагнемо. І часом здається це прагнення от-от перевищить межі дозволеного. Ми обдуримо когось, приховаємо щось, порушимо правопорядок, закон. От саме в такі моменти і проявляється людина. Такі ситуації є лакмусовими папірцями нашої стійкості. І якщо ми вистояли, то можемо...
  17. “Яким я бачу майбутнє своєї Вітчизни?” Я бачу майбутнє своєї Вітчизни таким, в якому люди діють за законами милосердя, правди, справедливості і миру. Це майбутнє називається інтегральним. Кордонів не буде, але країни неможливо стане знищити навіть зсередини. Неможливо буде зробити так, щоб люди спилися, морально впали, перестали поважати себе та оточуючих. Неможливо буде зробити так, щоб...
  18. Поет своєї епохи (“Біографія”, Е. Маланюк) Народився на Херсонщині в селянській сім’ї. Закінчив Елизаветградское реальне училище, вступив у Петербурзький політехнічний інститут. Перша світова Війна не дозволила продовжити навчання: його мобілізували й відправили в Київську військову школу. В 1917 р. Маланюк переходить до лав УНР. Після поразки уряду УНР емігрує в Польщу, а потім у Чехо-Словакию. Там...
  19. Моральне падіння людини, яка йде до мети злочинним шляхом (за комедією І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”) І. Карпенко-Карий – талановитий драматург-новатор останніх десятиріч XIX – початку XX століття, який збагатив українську літературу драматичними творами різноманітних жанрів – історичною, соціально-побутовою, соціально-психологічною драмами, соціальною комедією, реалістичною трагедією з гострим соціальним конфліктом. У своїх п’єсах І. Карпенко-Карий створив галерею образів людей, якими керували в житті жага наживи, влада грошей,...
  20. “Відчуття батьківщини” – що це таке? Моя батьківщина – Україна. У відповідях на питання про відчуття батьківщини звичайно присутні акуратні білі сільські хатки з лелеками на дахах і вишневими садами навколо, прозора, як скло, ріка, блакитне небо зі співаючим в ньому жайворонком… Ці сентиментальні уявлення – тільки зовнішні ознаки моєї рідної землі. Вони милі серцю, тому...
Що таке самоутвердження, як ви йдете до своєї мети
«
»