Сатира Рилєєва
Виділені епітети яскраво передають ненависть поета до ката парода. Насильно обірвалося життя поета, і його творчість залишилася “неспіваною піснею”. Однак у цій пісні основний мотив пролунав настільки виразно й виразно, що Рилєєва ми можемо без застережень у Творчості якого життя й Рилєєв загрожує “гордовитому временшнку неминучою годиною розплати за всі злодіяння стосовно народу: “Тиран, вострепещи! Народитися може він (месник), і тоді ніякої пощади лиходієві не буде. Поет мріє про це, меснику й говорить:
О. як на лірі я потщусь
Батьківщина моє хто від тебе позбавить
Твої справи тебе викриють народу;
Пізнає він, що ти стис його волю.
Тоді вострепещи, про тимчасовий правитель гордовитий!
За зло й віроломство
Тобі свої вирок вимовить потомство!
Аракчеев не міг не довідатися в зображеному тимчасовому правителі самого себе, і всі очікували жорстокої розправи з поетом. Однак, пише один із сучасників, тимчасовий правитель постыдился зізнатися явно, хмара пронеслася мимо
Своєю сатирою Рилєєв показав, яке величезний вплив иа читачів може робити поетичне слово, якщо воно глибоко щиро й у той
Сатира “До тимчасового правителя” по своїх художніх особливостях близька до класицизму: у ній широко використовуються прийоми ораторського мовлення (питання, вигуки), словник насичений слов’янізмами-архаїзмами (“дивитися, “потщусь”, “вострепещи” і т. д.), похилість до періодичного мовлення та ін. У давно сформованій поетичній манері классицистов автор сатири черпав готові художні прийоми, що відповідали в цьому випадку високої настроєності поета, викривача-громадянина. Однак ц подальшій своїй творчості Рилєєв шукає нові художні форми для вираження своїх цивільно-патріотичних настроїв і починає усе ширше користуватися прийомами романтизму.
Пронизане глибоким почуттям, це вірш захоплює вираженим з великою художньою силою закликом виконати свій громадянський обов’язок, беручи участь у революційній боротьбі. У той же час воно звучить предостерегающе за адресою тих, хто “з холоднокровністю кидає хладный погляд на нещастя страждаючої вітчизни”. Розвивав свою думку, поет говорить:
Вони покаються, коли народ, повставши.
Застане їх в объятьях дозвільної млостей
Поема “Наливайко” залишилася незакінченою. Тема цієї поеми – боротьба за національну незалежність українського козацтва з панской Польщею наприкінці XVI століття. Герой поеми Наливайко – вибраний народом гетьман, що “підняв меч за край рідний”.
Пропагуючи ідею збройної боротьби, Рилєєв у той же час начебто передбачав трагічний результат її, однак це не зупиняло його. У поемі ми знаходимо такі як би пророчі слова головного її героя:
Відомо мені: погибель чекає
Того, хто перший повстає
На утеснителя парода
Доля мене вуж прирекла.
Але де, скажи, коли була
Без жертв покутувана воля?
Загину я за край рідному,
Я це почуваю, я знаю.
Поема “Наливайко, як і інші поеми Рилєєва,- добуток, написаний у дусі революційного романтизму. Воно прославляє боротьбу за волю народу, романтично малює образ основного героя, дає яскраву романтичну картину військового двобою Наливайко з польським паном. Романтично зображена й Природа, тісно пов’язана з переживаннями й настроями людей
(1 votes, average: 5.00 out of 5)