Сатира в казках Чуковського “Тараканище” і “Федорино горі”

Казка “Тараканище”, навпаки, остроконфликтное сатиричний добуток. Герой Казки – Тарган – персоніфікує собою насильство, зло. Сам^-те він жалюгідне створення, нічого в нього, крім довгих рудих вусів, ні, однак він приводить у трепет все живе, стає “лісів і полів” володарем. Кожне його слово – погроза:

Перегодите, не поспішаєте, Я вас миттю проглочу! Проглочу, проглочу, не помилую…

Сміх викликають і боягузливий крокодил, що зі страху “жабу проковтнув”, і бегемоти, що тремтять за свою шкіру:

Ми ворога б – На

роги б, Тільки шкіра дорога, И роги нині теж не дешеві

Так і залишився би Тарган переможцем, якби не маленький Горобець, що

Приг так приг, Так чик-чирик, Чики-рики-чик-чирик! Взяв і клюнув Таргана – От і немає велетня

У більшості казок К. И. Чуковського початок дії збігається з першим рядком. Так починається й “Федорино горі”!

Скакає сито по полях, А корито по лугах За лопатою мітла Уздовж по вулиці пішла Сокир-те, сокири Так і сиплються з гори…

Перечислительная інтонація дуже характерна для творчої манери поета: рух захоплює слухача, зав’язка дії відбувається вже як би по інерції. Часто

несподіваним є фінал казки: от утекли від Федори всі речі, довга втеча стомила їх, і раптом

…блюдо сказало: “Дивися, Хто це там за?” И бачать: за ними з темного бору Йдеться-шкутильгає Федора

Многим стало жаль її, і вони вирішили: “Треба б повернутися!” Довго “поливала, умивала, полоскала їх” Федора, і почалося теперішнє свято:

А те^-те-мітла^-те, а мітла – весела – Затанцювала, заграла, замела, Ні порошини у Федори не залишила И зраділи блюдця: Дзинь-ля-ля! Дзинь-ля-ля! И танцюють і сміються…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сатира в казках Чуковського “Тараканище” і “Федорино горі”