Розвиток української культури у XVІ-XVІІI ст
У першій половині XV століття на західноукраїнських землях починають з’являтися братства – церковно-освітні товариства міщан, які потім поширилися на всю Україну. Найактивнішими були братства, засновані у Львові, Луцьку, Острозі та Києві. Діяльність братств включала організацію освітніх закладів, народних книгозбірень, книгодрукування. Також братства розшукували старі літописи і займалися зберіганням пам’яток історії та культури, викупом українських бранців з татарсько-турецького полону. Але основне своє завдання братства вбачали
Чи не найбільшим осередком культури стає Київське братство, яке було засноване при Богоявленському монастирі на Подолі. Навколо нього згуртувалися найбільш відомі науковці, письменники, друкарі, громадські й політичні діячі, такі як: Єлисей Плетенецький, Леонтій Карпович, Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Лаврентій Зизанія, Ісайя Копинський, Спиридон Соболь, гетьман Петро Сагайдачний (вступив до братства разом з усім запорозьким кошем). Братство заснувало школу при Лаврі, згодом за сприянням Петра Могили вона здобуває ранг колегіуму.
На початку XVII століття Київський колегіум виростає в Академію, яка стала першим освітнім і науковим центром України. В Академії навчається понад 1000 студентів з усіх південнослов’янських країн, з Росії. Випускниками Києво-Могилянської академії були відомі науковці та письменники, такі як Михайло Ломоносов, Григорій Сковорода, Самійло Величко, Климентій Зинов’єв, Олександр Шумлянський, музиканти Максим Березовський та Дмитро Бортнянський, військові діячі Іван Самойлович, Самуїл Мужиловський, Семен Палій, Іван Мазепа та багато інших.
Києво-Могилянська академія відкрила свої колегії на Волині, у Кременці та у Вінниці, 1661 року відкривається Львівський університет.
Завдяки братствам було засновано школи не тільки у Львові, Києві, а й у Перемишлі, Луцьку, Крем’янці, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Немирові, де учні вивчали філософію (богослов’я), астрономію, історію, географію, математику, риторику, поезію (піїтику) й мови; тогочасну книжну українську,’ грецьку, французьку, польську, німецьку. Згодом до складу предметів додалися ще природознавство та медицина. При школах виникають друкарні.
Навколо ілкіл та друкарень згуртовуються талановиті учні, які пишуть книжки та готують до друку підручники. Наприклад, при Острозькій школі було видруковано “Острозьку Біблію” та “Граматику словенську”. Загальний рівень освіти українців у цей час дуже високий.
Центром українського книгодрукування стає Лавра, Надруковані тут книжки славилися високою якістю: глибоким змістом, чітким шрифтом, багатим оформленням. Лише у 70-х роках XVII століття з Києва до Москви надійшло понад 1000 різних книг.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)