Розвиток науки, мистецтва та літератури у XVІ-XVІІI ст
У XVI-XVIII століттях активно розвивається мовознавство, філософія, історія. Першими мовознавчими працями можна вважати “Лексикон” Памви Беринди (понад 8 тисяч слів, перекладених на тогочасну українську мову) та “Граматику словенську” Мелетія Смотрицького (1619), яка впродовж 150 років була основним підручником в українських, російських, а певний час і в. сербських та болгарських школах. Інокентій Гізель своїм трактатом “Праця з загальної філософії” сильно вплинув на розвиток філософської науки, а його історичний огляд “Синопсис”
Серед відомих філософів того часу – Лазар Баранович, Георгій Коннський (автор підручника “Етика”), Стефан Яворський, Симеон Полоцький, Арсеній Сатановський та Єпіфаній Славинецький.
Великого розвитку досягло українське музичне мистецтво. Тогочасна музика була переважно релігійного змісту. Лише у реєстрі Львівського братства згадується 267 творів українських композиторів XVIII століття. їх музика була відома далеко за межами рідно; землі. Серед найбільш відомих у світі українських композиторів слід згадати
З творчого доробку Артема Веделя до нас дійшло лише 12 концертів. Цей композитор був керівником хорових капел у Москві, Києві та Харкові, але його доля склалася надзвичайно трагічно – божевілля від знущань та смерть у в’язниці.
Ім’я Максима Березовського увійшло в історію як ім’я першого представника східних слов’ян, який у стінах Болонської академії отримав звання академіка музики. Максим Березовський став автором кількох опер і багатьох концертів. Доведений до відчаю інтригами петербурзької знаті, покінчив життя самогубством.
Дмитро Бортнянський – автор відомих опер “Сокіл”, “Креонт”, “Алкіл”, “Квінт Фабій” (три з них поставлені на італійській сцені), інструментальних творів та більше сотні хорових концертів, які принесли йому світове визнання.
Також інтенсивно розвиваються живопис та архітектура. У цей час творили такі майстри церковного живопису, як Іов Кондзелевич, Іван Руткович, портретисти Володимир Боровиковський, Дмитро Левицький, гравери брати Олександр та Леонтій Тарасєвичі, Григорій Левицький.
Невдовзі перед оголошенням Брестської унії між католицькими і православними церковними діячами розпочалася активна полеміка, яка після унії 1596 року тільки ще більше загострилася. Першим значним полемічним твором був трактат Герасима Смотрицького “Ключ від царства небесного” (1587), який став відповіддю на книгу єзуїта Петра Скарги “Про єдність церкви Божої”. Полемізували з римсько-католицькими священиками і Василь Острозький у своїй “Книжиці” (1588) та Стефан Зизаній у “Казанні св. Кирила…” (1596). В “Апокрисисі” (1598) Христофора Філалета розкриваються справжні причини виникнення унії, яка і політично, і економічно була вигідна Ватикану, польському королю і шляхті. Автор продемонстрував риторичну та публіцистичну майстерність.
Хоча основою полеміки була релігія, однак автори порушували і важливі суспільні питання. Яскравим прикладом цьому є полемічний трактат Захарії Копистенського “Палінодія, або Книга оборони” (1622), в якій автор обстоював право України на незалежність. Серед видатних українських полемістів слід згадати також Петра Могилу, Мелетія Смотрицького, Івана Галятовського та Івана Вишенського.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)