Реалізм Лева Толстого і його вплив на розвиток російської літератури

У творчості Толстого Повно позначилися ті національні риси російської літератури, на яких заснована її всесвітня слава: твереза правдивість художнього відбиття життя, патріотичне почуття, прямота й безстрашність у постановці соціальних питань, нещадне викриття визискувачів, жагучий захист пригноблених, почуття поваги до трудового народу

Толстой висунув нові принципи зображення людини в літературі. Він знайшов оригінальні способи передачі внутрішнього миру людини у всій його складності, у суперечливому, діалектичному розвитку. Товстої

надавав величезного значення стихійним, емоційним початкам у психіці людини, але це зовсім не означало применшення розуму. Навпроти, прагнення до добра, істині, справедливості – найважливіші прояви саме сфери свідомості. Чистота морального почуття, відзначена ще Чернишевським, перебуває в Толстого в нерозривному зв’язку з найтоншим аналізом “діалектики душі” людини

Більшим художнім досягненням Товст-реаліста було глибоке збагнення їм “плинності”, рухливості людської натури (люди як ріки…”). Його залучали не тільки закінчені, що вже сформувалися характери, але й герої, що

не зупиняються у своєму розвитку, здатні до моральних криз, духовному відродженню. Переборюючи раціоналістичне пояснення людського характеру, Толстой не погоджувався з думкою про непереборний вплив середовища на людину. Великий художник усіляко прагнув розбудити самосвідомість людей. І не випадково улюблені його герої так наполегливо шукали самостійні відповіді на найважливіші, самі пекучі питання про сенс життя, про меті людського існування. Письменник був переконаний, що людина повинен сам нести моральну відповідальність за свої вчинки, за все своє життя. І цілком закономірно зростаючий опір його героїв тим обставинам, які перешкоджають найбільш повному прояву їх духовної сутності

Реалізм Толстого, заснований на творчому використанні кращих традицій росіянці класической літератури, зробив величезний вплив на процес її подальшого розвитку. Молодші сучасники Толстого – Чехов, Гаршин, Мамин-Сибіряк, Короленко, Куприн, Бунін, Максим Горький не могли пройти повз художні досягнення Толстого. Випливаючи за своїм геніальним попередником, побічно або навіть прямо полемізуючи з ним, вони ясно усвідомлювали тому, що подальший розвиток літератури неможливо без обліку й використання того, що зробив автор “Війни й миру” і “Смерті Івана Ілліча”.

Толстой висунув найважливіше методологічне положення, пояснюючи суть і причини світового значення геніального російського письменника:

“…Л. Толстой зумів поставити у своїх добутках стільки великих питань, зумів піднятися до такої художньої сили, що його добутку зайняли одне з перших місць у світовій художній літературі” .

Саме тому творчість Толстого впливає на розвиток світової культури. Видатні закордонні письменники Р. Ролан, Ф. Мориак, Р. Мартен дю Гар (Франція), Т. Драйзер, Э. Хемингуэи, Т. Вулф (США), Б. Шоу, Дж. Голсуорсі (Англія), А. Стринберг і А. Лундквист (Швеція), М. Садовяну (Румунія), Э. Ожешко, Б. Прус, Я. Ивашкевич (Польща), И. Вазов (Болгарія), М. Пуйманова (Чехословаччина), письменники Індії, Японії, Китаю, Африки, Латинської Америки – усі визнавали величезний літературний і моральний авторитет геніального представника російської літератури, відзначали першорядне значення його художніх відкриттів у світовому літературному процесі

У літературі традиції Толстого широко використаються, починаючи з перших кроків її формування й на всіх наступних етапах її розвитку. Звертання до безцінного досвіду Толстого сприяє постановці в новітній літературі гострих проблем моральності, розробці “вічних питань” про сенс життя, місці людини в суспільстві, про його моральну відповідальність за себе й за все, що відбувається у світі. Як писав Л. Леонов, “усе в нашому духовному житті містить слід його творчої спадщини

Велике значення Толстого у розвитку літератур всіх народів нашої країни. Творчість російського класика сприялася демократизації національних літератур. Художній досвід Толстого допомагав багатьом письменникам сприймати мир у його кричущих протиріччях, підсилював їхній викривальний пафос. Добутку великого письменника стали школою гуманізму, правдивості, високої майстерності й громадянської відповідальності. Товстої зіграв важливу роль в історії російсько-українських культурних зв’язків. Він щиро співчував стражданням українського народу, зі збурюванням писав про жорстокі репресії царського уряду проти учасників селянських хвилювань у Харківській і Полтавській губерніях. У ряді його добутків з великою симпатією намальовані образи українських селян, рядових солдатів. Як і багато інших російських письменників, Толстой з більшою повагою ставився до історії українського народу, його культурі, народним пісням, мові

Толстой був знаком з поезією Шевченко. Серед його добутків він особливо цінував поему “Наймичка”, у якій російського письменника особливо вразила розробка вічної Теми – самовідданої материнської любові. Шевченко також знав ранні Твори Толстого, зі схваленням озивався про його педагогічну діяльність. Ця діяльність цікавила також і Марко Вов-чок, що була знайома Столстим.

Серед діячів української культури найбільша увага Толстого залучив Григорій Сковорода, який він називав мудрецем. Йому було близько навчання українського філософа про самовдосконалення, його простота, презирство до мирських благ, багатству, розкоші. Л. Толстой зустрічався з видатними представниками українського театрального мистецтва – М. Заньковецкой, М. Кропивницьким і високо цінував їх акторська майстерність

Навколо тлумачення творчості Толстого в українській дожовтневій літературі й журналістиці йшла напружена боротьба. Буржуазно-націоналістична критика вживала спроби принизити значення критичного реалізму Толстого, поставити під сумнів цінність його спадщини для української літератури або виділити в його добутках переважно релігійні мотиви. Ці тенденції різко критикував Франко в статті “Щиристь тону щиршть переконань” (1905).

Як показано у дослідженнях багатьох літературознавців (И. Я. Заславского, Н. Е. Крутиковій, В. Ф. Осмоловского, М. М. Пархоменко, А. А. Сахалтуева, Ю. 3. Янковского й ін.), творчість Толстого допомоглася українським письменникам демократичного табору поглибити реалістичне розуміння дійсності, зрозуміти суспільні конфлікти епохи. Під впливом великого російського письменника в українській літературі зміцнював психологічний напрямок у реалізмі, засвоювалися принципи аналізу “діалектики душі”, збагачувалося подання про складні зв’язки людини й суспільства

Для сприйняття найважливіших творчих уроків Толстого потрібна був відповідний грунт. Вона вже існувала в останній третині XIX в., коли в результаті внутрішнього розвитку українська література досягла більших ідейно-творчих досягнень. У цих умовах художні відкриття Л. Толстого здобували для українських письменників величезну привабливість. Творчо сприйнятий досвід Толстого не тільки не відривав їх від прогресивних національних традицій, але, навпроти, нерідко сприяв більше вдумливому звертанню до цих традицій, до глибокого вивчення життя свого народу, до органічного сполучення епічного розмаху й пильної уваги до доль окремих людей

У популяризації Л. Толстого дуже більшу роль зіграв И. Я. Франко. Він видав на Західній Україні ряд добутків класика російської літератури (“Смерть Івана Ілліча”, “Севастопольські оповідання”, ” Козаки “, ” Воскресіння “), присвятив йому кілька літературно-критичних статей. Не всі конкретні судження Франко були справедливі. Порию він, борючись із толстовською проповіддю непротивлення злу насильством, із закликами до всепрощення, не зауважував тієї “думки народної”, що визначала пафос багатьох добутків геніального письменника й насамперед роман ” Війна й мир”, явно недооцінений Франко. Але в загальній оцінці реалізму Толстого, у судженнях про ряд його добутків український письменник виявив більшу проникливість. Непримиренно відкидаючи реакційні тенденції у філософських поглядах Толстого, Франко підкреслював світове значення його творчості


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Реалізм Лева Толстого і його вплив на розвиток російської літератури