Розвиток віршованої літератури

Розвиток віршованої літератури
Поряд із численними творами полемічної літератури починає зароджуватися віршована література і драматургія. Спроби застосувати до української мови метричну систему віршування, побудовану на чергуванні коротких і довгих складів слова (за античними зразками), виявилися невдалими, тому віршування починається під впливом усної народної творчості, вірші пишуться нерівноскладові, і від прози відрізняються лише заримованими закінченнями окремих рядків. Найдавнішими з таких творів вважають вірші Герасима

Смотрицького, прикладені до “Острозької Біблії”.
На розвиток віршування, безперечно, вплинули братські школи, одним із обов’язкових предметів у яких була піїтика, тобто теорія і практика віршування. Учні братських шкіл писали так звані похвальні вірші, тобто вірші, присвячені релігійним святам або видатним особам. З часом віршування вийшло за межі шкіл, і тематика творів розширилася в історію та соціальну дійсність. Існує багато творів, присвячених Визвольній війні 1648-1654 pp., твори проти кріпацтва.
Великою популярністю у той час користувалися сатиричні вірші про духовенство та владу. До нашого часу дійшла

лише невелика частина таких творів: “Вірш про попа Негребецького”, “Плач Лаврських монахів”, “Вірш про Марка Пекельного” та інші. Більшість сатиричних творів анонімна, бо автори остерігалися переслідувань з боку влади.
Велику роль у розвитку віршованої літератури і драми відіграли твори “мандрівних дяків”, тобто студентів духовних шкіл, що заробляли собі на їжу хоровими співами та постановкою невеличких сценок. Уся їхня творчість мала гумористичний характер, і різдвяні та великодні вірші були зовсім не про божественні події, а про те, як люди “вминають ковбаси” та “пиво, меди, горілку” п’ють. Саме завдяки творчості “мандрівних дяків” виникла бурлескна традиція в українській літературі.
На грунті бурлескної, гумористичної літератури виникають сатиричні вірші, спрямовані проти феодальної сваволі, духовенства, чиновників.
Ще одним витком у розвитку української віршованої літератури стала поява романсів.
Поряд з нерівноскладовою системою віршування виникає рівноскладова силабічна система (“силаба” – від лат. “склад”).
Найбільш відомими поетами цього періоду були Климентій Зинов’їв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович, Симеон Полоцький, Семен Климовський та інші. ?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Розвиток віршованої літератури

Categories: Твори до ЗНО

Links