Розповідь про затемнення сонця
Затемнення спостерігають персонажі твору – “Слово про Ігорів похід”.
Двом сестрам-школяркам, Ані та Жені, пощастило спостерігати повне затемнення сонця. Таке дивовижне видовище зустрічається дуже рідко. Зазвичай затемнення буває частковим.
Про те, що в нашій місцевості Місяць в певний момент повністю закриє Сонце, дівчата дізналися з Інтернету. Вони запаслися темними окулярами, узяли з дому добрий фотоапарат, сподіваючись сфотографувати затемнення. А темні окуляри потрібні, щоб не зіпсувати зір під час спостереження.
В
О 14.18 на краєшек сонця неначе впала тоненька нінь. Вона росла, наповзала звурху на денне світило. Ось уже прловина сонця сховалася за нею. Навколо стало темніше та тихіше. Пташки на деревах враз змовкли.
В цей час на шкільний двір вийшов вчитель фізики та встановив невеликий, старий, ще радянський телескоп. Новий телескоп школа не мала
Де тільки поділася небесна блакить! В якусь хвилину чорний Місяць повністю закрив Сонце. Але воно продовжувало світити з боків білим світом. Навкруги настали сірі сутінки, як в осінній дощ. Дивну картину побачили школярі: чорний диск з фіолетовим обідком, осяяний білим ореолом світу! Дівчата навіть злякалися.
Але все це тривало дуже недовго. Тінь Місяця швидко зменшувалася. Через десять хвилин після повного затемнення сонце вже сяяло в блакитному небі, ніби й не було нічого.
До вечора Аня з Женею переглядали фото та читали в Інтернеті свідчення інших очевидців. Вони дізналися дуже цікавий факт. Ми можемо спостерігати повне затемнення Сонця, тому що на Землі розміри Сонця видаються однаковими з розмірами планети-супутника. І тільки на Землі! На жодній іншій планеті Сонячної системи такого видовища не буває!