Роздуму про зміст людського життя у вірші А. С. Пушкіна “Квітка”
У вірші “Квітка” відбилися роздуми автора про зміст людського життя, про щастя й любов, а також про швидкоплинність часу. Квітка, знайдена поетом між сторінок книги, представляється мені людським життям.
Де цвів? коли? який весною?
И довго ль цвів? і зірваний ким?
Чужий, чи знайомій рукою?
И покладений сюди навіщо?
У цих питаннях відбилося пекуче бажання автора довідатися: що це за людина? коли він жив і що встиг зробити? чи були в нього друзі? чи любив він або був нескінченно самотній? Непідроблений інтерес до інших людей
Однак головне питання про людину – це питання про зміст його життя. Чи горів він, чи дарував миру й оточуючим людям світло, весну, радість і щастя або тягнув сіре, хоча й нешкідливе існування? Чи залишився життєвий шлях, завершений їм, у пам’яті й серцях живучих нині людей або смерть стерла навіть спогаду про цю людину?
И чи живий той, і та чи жива?
И нині де їхній куточок?
Або вже вони зів’янули,
Як ця невідома квітка?
Мені здається, що людина, про яке Мова йде в цьому вірші, прожив життя не зрячи. І краще підтвердження цьому – знайдений поетом квітка-спогад, квітка-загадка, що будить у душі “мрію дивну”.
Я вважаю, що після смерті кожної людини повинен залишитися яскравий слід його вчинків, думок і досягнень.