Жив старий з бабою. Ось баба на старого завжди свариться, що ні день — те помелом, то рогачем отваляет його; старому від баби життя зовсім немає. Та пішов він у поле, побрав із собою тенети й ухвалив їх. Та піймав він журавля й говорить йому: «Будь мені сином! Я тебе віднесу своїй бабі, либонь вона не буде тепер на мене гарчати». Журавель йому відповідає: «Панотець! Підемо із мною у будинок». Ось він і пішов до нього у будинок. Прийшли; журавель побрав зі стіни сумку й говорить: «двоє з торби! Ось зараз вилізли з торби два молодці, стали становить столи дубові, стелити скатертини шовкові, подавати естви й питва різні. Старий бачить таку насолоду, що зроду ніколи не бачив, і зрадів оченно. Журавель і говорить йому: «Побери цю торбу собі й неси своїй бабі». Ось він побрав і пішов; ішов шляхом далеким і зайшов до куми ночувати; у куми було три дочки. Зібрали йому повечеряти чому бог послав. Він їсть — не їсть і говорить кумі: «Погана твоя їжа!» — «Яка є, панотець!» — відповідала кума. Ось він і говорить: «Збери свою їжу-те»; а яка була у нього торба, тієї говорить, як наказував йому журавель: двоє з торби! У ту ж хвилину двоє з торби вилізли, зачали становить столи дубові, стелити скатертини шовкові, подавати естви й питва різні.
Кума з дочками своїми здивувалася, задумала унесть у старого цю торбу й говорить дочкам: «Подите перетопите лазеньку; може, куме попариться у лазеньці-те». Ось тільки він вийшов у лазню - те, а кума зараз наказала своїм дочкам зшити точно таку ж торбу, яка у старого; вони зшили й поклали свою торбу старому, а його суму собі побрали. Старий вийшов з лазні, побрав виміняну торбу й весело пішов у будинок свій до баби; приходить до двору й кричить голосним голосом: «Баба, баба!
Зустрічай мене з журавлем-сином». Баба дивиться на нього швидко й гарчить проміж себе: « Мабуть-но ти, старий кобель! Я тебе отваляю рогачем ». А старий свої слова говорить: «Баба! Зустрічай мене з журавлем-сином». Увійшов у хату старий, повісив торбу на гачок і кричить: двоє з торби! З торби немає нікого. Ось він іншим разом: двоє з торби! З торби знову немає нікого. Баба бачить, що він говорить бознать що, схопила помело мокро й ну старого гвоздить.
Старий злякався, заплакав і пішов знову у поле. Отколь не узявся колишній журавель, бачить його нещастя й говорить: «Підемо, панотець, знову до мене у будинок». Ось він і пішов. У журавля знову сума висить така ж. Двоє з торби! - сказав журавель. Двоє з торби вилізли й поставили такий же обід, як і колишні. «Побери собі цю торбу», — говорить журавель старому. Ось він побрав торбу й пішов; ішов-ішов по дорозі, і захотілося йому поїсти, і говорить він, як наказував журавель: двоє з торби! Двоє з торби вилізли — такі молодці з більшими колдашами — і почали його бити, присуджуючи: «Не заходь до куми, не парся у лазні!» — і доти били старого, поки він не виговорив абияк: двоє у торбу! Як тільки изговорил ці слова, двоє у торбу й сховалися.
Ось старий побрав торбу й пішов; прийшов до тієї ж куми, повісив суму на гачок і говорить кумі: «Перетопи мені лазеньку». Вона перетопила. Старий пішов у лазню: париться — не париться, тільки час проводить. Кума скликала своїх дочок, посадила за стіл — захотілося їй поїсти — і говорить: двоє з торби! Двоє з торби вилізли з більшими колдашами й ну кумові бити, присуджуючи; «Віддай старикову суму!» Били-Били... ось вона й говорить великої дочки: «Мабуть, кликни кума з лазні; скажи, що двоє зовсім мене прибили» — «Я ща не випарувався », — відповідає старий. А вони усе більше її б'ють, присуджуючи: «Віддай старикову суму!» Ось кума послала іншу дочку: «Скоріше вели куманьку йти у хату». Він відповідає: «Я ща голову не мил». Вона й третю посилає. «Я ща не купався», — говорить старий. Терпіння немає кумі! Веліла принесть украдену торбу. Ось старий вийшов з лазні, побачив свою колишню торбу й говорить: двоє у торбу! Двоє у торбу з колдашами й пішли.
Ось старий побрав обидві суми — і сердиту й хорошу — і пішов додому. Підходить уводити, увести до ладу двору й кричить бабі: «Зустрічай мене з журавлем-сином». Вона на нього швидко дивиться: « Мабуть-но ти додому - те, я тебе отваляю!» Зійшов у хату старий, кличе бабу: «Сідай за стіл» — і говорить: двоє з торби! Двоє з торби вилізли, настановили й пити і є. Баба наїлася-напилася й похвалила старого: «Ну, старий, я тепер бити тебе не стану». Старий, наївшись, вийшов на двір, гарну торбу виніс у кліть, а сердиту повісив на гачок; а сам по двору ходить — не ходить, тільки час проводить. Захотілося бабі ще випити, і говорить вона старикови слова: двоє з торби! Ось вилізли двоє з торби з більшими колдашами й почали бити бабу; доти били, що у їй сечі не стало! Кличе старого: «Старий, старий! Мабуть у хату; мене двоє прибили!» А він ходить — не ходить, тільки посміюється так говорить: «Вони тобі зададуть!» Двоє ще більше б'ють бабу й присуджують: «Не бий старого! Не бий старого!» Нарешті старий зглянувся над старухою, увійшов у хату й сказав: двоє у торбу! Двоє у торбу й сховалися. З тих пір старий зі старухою стали жити так добре, так дружно, що старий скрізь нею похваляється, тем і казка кінчається.