Тисяча сімсот двадцять дев'ятого року, Місяця вересня, Шістнадцятого числа Зародився ершишко-плутишко, Худа головишко, Шиловатий хвіст, Слюноватий ніс, Киловатая очеревина, Лиха личина,
На пиці шкіра — як елова кора;
Прижилося, прискудалось
Е ршишку-п лу тишку
У своєму славному Кубинському озері,
Зібрався на старих дровнишках
З дружиною й детишками,
Поїхав у Бєлозерське озеро,
З Бєлозерського у Корбозерское,
З Корбозерского у Ростовське:
« Здрастуйте, лящі,
Ростовські мешканці!
Пустите йоржа пообідати
Та коня погодувати».
Лящі поширилися,
Йоржа до ночі пустили;
Йорж де ніч ночував,
Отут і рік годовал;
Де дві ночував,
Там два роки годовал;
Синів поженив,
А дочок заміж повидал,
Изогнал лещов,
Ростовських мешканців,
У мохи й болота,
Прірви земні!
Три роки лящі
Хліба-Солі не едали,
Три роки лящі
Гарної води не пивали,
Три роки лящі
Білого світла не бачили;
З того лящі
З голоду помирали;
Сбиралися лящі у земську хату,
Та думали думу заєдине,
Та написали прохання,
Та подавали Белозер-Палтос-Рибі:
«Матінка Белозер-Палтос-Риба!
Чому ершишко-плутишко,
Худа головишко,
Розжився, распоселился
У нашому Ростовському озері
Та изогнал нас, лещов,
Ростовських мешканців,
У мохи й болота,
Та прірви земні?
Три роки ми, лящі,
Хліба-Солі не едали,
Три роки лящі
Гарної води не пивали,
Три роки лящі
Світла білого не бачили;
З того ми, лящі,
Та з голоду помирали!
Є чи у нього на цю справу
Книги, отписи й паспорти які?»
Та думали думу заєдине:
Щука ярославска,
Інша — переславска,
Риба-Сом з більшим вусом:
Кого послати йоржа покликати?
Менька послати —
У нього губи товсті,
А зуби рідкі,
Мовлення не зворушливе,
Говорити з йоржем не зуміє!
Придумала риба-сом
З більшим вусом:
Послати чи ні за йоржем гарьюса;
У гарьюса губки тоненьки,
Платтячко біленько,
Мовлення московска,
Хода господска;
Дали йому окуня розсабоним,
Карася пятисотским,
Сім молів — понятих людей...
Побрали йоржа,
Скували, зв'язали
Та на суд представили;
Йорж перед судом коштує
Та зі звичкою говорить:
«Матінка Белозер-Палтос-Риба!
Чому мене на суд повещали?» —
«Ах ти, ершишко-плутишко,
Худа головишко!
Чому ти розжився й розселився
У тутешньому Ростовському озері,
Изогнал лещов,
Ростовських мешканців,
У мохи й болота,
Та прірви земні?
Три роки лящі
Хліба-Солі не едали,
Три роки лящі
Гарної води не пивали,
Три роки лящі
Світла білого не бачили,
Та з того лящі
З голоду помирають!
Є чи у тебе на цю справу
Книги, отписи й паспорти які!» —
«Матінка Белозер-Палтос-Риба!
На згадку чи ні тобі прийшло:
Коли горіло наше славне
Кубинське. озеро,
Там була у ершишка избишка,
У избишке були сенишки,
У сенишках клетишко,
У клетишке ларцишко,
У ларцишка замчишко,
У замчишка ключишко, -
Там-Те були книги, і отписи, і паспорти
Та усе пригоріло!
Так не те одне пригоріло:
Був у панотця палац —
На семи верстах,
На семи стовпах,
Під полатями бобри,
На полатях килими —
Та те усе пригоріло!»
А риба-сьомга за стояла
Та на йоржа злим голосом кричала:
«Ах ти, ершишко-плутишко,
Худа головишко!
Тридцять ти років
Під порогом стояв,
Та сорок людей
Розбою тримав,
Та багато голів погубив,
Та багато живота притопил!»
Та настовбурчую стало азартно,
Як з рибою-семгою не відговоритися?
«Ах ти, риба-сьомга, боки твої сальні!
Та ти, риба-оселедець, боки твої кислі!
Вас їдять добродії й бояра,
Мене дрібна пара — крестьяна:
Баби щей наварять
Та млинців напечуть,
Щи сьорбають, подхваливают:
Риба костлива, так юшка гарна!»
Отут йорж із сьомгою відговорився;
Говорить Белозер-Палтос-Риба:
« Окунь-Розсабоний,
Карась-Пятисотський,
Сім молів — понятих людей!
Поберіть йоржа».
А йорж ніяких риб не боїться,
Від усіх риб борониться:
Зібрався він, ершишко-плутишко,
На свої на старі дровнишки
З дружиною й детишками
Та поезжает у своє славне
У Кубинське озеро;
Риба-Сьомга хоч на йоржа
Злим голосом кричала,
Тільки за йоржем вслід подавалася:
«Ах ти, ершишко-плутишко,
Худа головишко!
Побери ти мене у своє славне
У Кубинське озеро —
Кубинського озера подивитися
Та кубинських станів подивитися».
Йорж зла й лиха не пам'ятає,
Рибу-Сьомгу за собою поводить;
Риба-Сьомга идучи утомилася,
У Кубинському усті вздремала
Та мужикові у мережу потрапила!
Йорж назад оглянувся,
А сам посміхнувся:
«Слава тобі господи!
Учора риба-сьомга
На йоржа злим голосом кричала,
А сьогодні мужикові у мережу потрапила».
Йорж сьомзі подивовал
Та сам на ранковій зорі вздремал,
Мужикові у морду потрапив.