Жили-Минулого два купці, обоє одружені, і жили вони проміж себе дружно й любовно. Ось один купець говорить іншому: «Послухай, брат! Давай зробимо пробу, чия дружина краще чоловіка любить». - «Давай. Так як пробу-те зробити?» — «А ось як: зберемося-но так поїдемо на Макарьевскую ярмарок, і яка дружина пущі стане плакати, та більше й чоловіка любить». Ось зібралися у шлях, стали їх проводжати дружини. Одна плаче, так і розливається, а інша прощається й сама сміється.
Поїхали купці на ярмарок, від'їхали едак верст п'ятдесят і розговорилися між собою. - «Бач як тебе дружина любить, — говорить один, — як вона плакала на прощання, а моя стала прощатися, а сама сміється!» А іншої говорить: «Ось що, брат! Теперя дружини нас проводили, відвертаємо-но назад, у такий спосіб так подивимося, що наші дружини без нас роблять». - «Добре!»
Відвертали до ночі й увійшли у місто піші. Підходять наперед до хати того купця, у якого дружина на прощанні гірко плакала. Дивляться у віконце. Вона сидить із коханцем і гуляє. Коханець наливає склянку горілки, сам випиває і їй підносить: «На, мила, випий!» Вона випила й говорить: «Друг ти мій люб'язний! Тепер я твоя». - «Ось які дрібниці: уся моя! Що-небудь є й чоловікове!» Вона обернула до нього задом і говорить: «Ось йому... - один зад!» Потім пішли купці до тієї дружини, яка не плакала, а сміялася. Прийшли під віконце й дивляться: перед іконами горить лампадка, а вона стоїть на колінах, ретельно молиться так присуджує: «Подаждь, господи, моєму співмешканцеві у шляху всякого повернення!» «Ну ось, — говорить один купець іншому, — тепер поїдемо торгувати».
Поїхали на ярмарок і торгували дуже добре: таке завдання у торгівлі була, який ніколи не бувало! Пора вуж додому. Стали збиратися й здумали купити своїм дружинам по гостинцю. Один купець, у якого дружина богу молилася, купив їй славної парчі на шубку, а іншої купив дружині парчі тільки на її зад: «Вити мій тільки зад! Так мені тільки пів-аршина й потрібне — я свою дружину не прагну паскудити!» Приїхали й віддали дружинам гостинці. «Що ж ти купив такої шматок?» — говорить дружина із серцем. - «А ти згадай..., як сиділа ти з коханцем і говорила, що мій у тебе тільки зад, — ну, я свою частину й спорядив. Наший парчу на нього та й носи».