Жив-Був багатий купець. Ось він поезжает торгувати за кордон. Та запитує у своєї молодої дружини: «Що тобі, господарка, гостинця привезти?» — « У мене всього вдосталь, а прагнеш мене потішити, привези мені диво чудове».- «Добре», - говорить. Та виїхав.
А у цієї господарки був друг-коханець, молодий прикащик. Вони тільки й чекали, коли купець виїде, щоб злюбитися. Вона для того й покарала диво чудове, щоб він подовше шукав так додому не приворачивал. Вони зараз, як він виїхав, по-всякому пригощаються, насолоджуються. Сором зовсім забули, не дотримують. Ну ось добре.
А купець цей багато грошей наторгував, пішов дружині гостинця шукати. Ходить, шукає, а за що не побере — усе у неї вже закуплене. Ніяк діва чудового немає.
Ось він зовсім зазасмучувався, іде по вулиці, - зустріну йому дідок. «Чого, купець, зазасмучувався?» — «Так ось покарала мені дружина їй диво чудове привезти, а де побрати?» — «Ну, це полгоря, я тобі зараз надам!»
Привів його дідок до себе у хату. «Ось, - говорить, - подивися, хто по двору ходить?» — «Гусак, - говорить, — ходить». Той дідок і говорить: «Агов, гусак, іди знадвору!» Той гусак і пішов знадвору, зайшов у хату. «Агов, гусак, сідай на чаплію!» Гусак і сіл на чаплію. Дідок грубку затопив, чаплія у піч: «Агов, гусак, жарся!»
Гусак і зажарився й червоно й рум'яне. «Ну, купець, добрий молодець, сідай, пообідаємо. Тільки костки під стіл не кидай, усе у одну купу збирай».
Ну, той купець кісточки обсмокче так на стіл так на стіл. Ось — поїли. Дідок і говорить: «Гусак, устань!» Гусак і встав, цілий як є. «Агов, гусак, мабуть на двір!» Гусак і пішов на двір.
Купець і говорить: «Це й вірне диво чудове; що ти, старий, за нього прагнеш?» — «А нічого не прошу, звези додому так скажи дружині: «Я тобі привіз диво чудове, чудесного гусака, зветься той гусак «Молодій дружині наука».
Ну, купець і виїхав. Приїхав, дружині й говорить: «Я тобі привіз диво чудове».- «А яке це диво?» — «Чудесний гусак! Зветься «Молодій дружині наука».
Зараз вийняв гусака: «Агов, гусак, лягай на чаплію!» Гусак ліг. «Агов, гусак, жарся!» Гусак зажарився. Побрали, поїли. «Агов, гусак, устань!» Гусак устав. «Агов, гусак, мабуть на двір!» Гусак і пішов на двір.
Ну ось, хазяїн пішов у магазин, а до дружини полюбовник-друг прибіг. Вони помилувалися, понаслаждались. Він і говорить: « Чтой-Те я исть захотів». А вона йому: «Зараз я тебе нагодую дивом чудовим, нечуваним дивом».
Вона й кричить у вікно: «Агов, гусак, іди знадвору!» Гусак і зайшов у хату. «Агов, гусак, сідай на чаплію!»
А гусак не сідає. Їй і прикро стало, що її дружок засміє, вона й бовкнула гусака тем чаплією. Та й
Прабонула до гусака. «Ох, - кричить, - друг, відірви мене!» Він і став її відривати, та й сам до неї прабонул. Вона й кричить: «Гусак «Молодій дружині наука», відпусти нас!»
Л гусак цей на двір, і вони за ним. За ним біжать так кричать: «Молодий дружині наука!», «Молодій дружині наука! »
Отут той купець прийшов і бачить: дружина із прикащиком слиплись. «Ось вона, - говорить, - молодій дружині наука!»
Так розліпив їх, та й нахлестал добре. До того нахлестал, що вони більше балуватися забули.
Ось тобі й молодій дружині наука!