Зображення народного повстання в повістях А. С. Пушкіна “Дубровский” і “Капітанська дочка”
1. Закони моральності вище всього. 2. Коментарі до повістей “Дубровский” і “Капітанська дочка”. 3. Гуманістичні погляди Пушкіна на буття й сутність людини. Не приведи Бог побачити російський бунт, безглуздий і нещадний А. С. Пушкін А. З. Пушкін – великий національний поет.
Це джерело, у якому бере початок вся російська література. Він творець російської літературної мови, мислитель, письменник-гуманіст. Все це ставиться й до його історичної прози. Інтерес А. З. Пушкіна до історії багато в чому був обумовлений інтересом до людської
Чи можна виправдати вбивство в ім’я світлих ідеалів або помста? Ці питання намагалося вирішити письменник, звертаючись до історичних сюжетів. Коли Пушкін писав про тему народного повстання, його хвилювали в першу чергу моральні сторони даного питання.
Докладно тема народного бунту розглянута автором у двох добутках – “Дубровском” і “Капітанській дочці”. По жанрі “Дубровский” являє собою авантюрно-пригодницький роман, хоча в основі історії Андрія Дубровского лежить
Син померлі починає мстити сусідові. Він організовує зграю розбійників. Пізніше під видом учителя проникає в будинок свого ворога, закохується в його дочку, намагається неї відвезти, але терпить крах.
Крім захоплюючого сюжету, що носить на собі відбиток романтичних традицій, у добутку присутні реалістичні риси До них ставиться образ поміщика Троекурова, образи чиновників, продажний суд. Реалистично зображено те, що привело Володимира Дубровского до здійснення мести, тобто причини повстання. Образ же молодого Дубровского – образ типово романтичного героя. А. С. Пушкіну був цікавий і герой, але його вчинок займає більшу увагу письменника. Розгадкою до розуміння позиції автора добутку є фінал повести: карета з Машею й князем Верейским наздогнана зграєю Дубровского, але Маша відмовляється бігти з ватажком розбійників.
Вона повінчана, і порушувати клятву, що дала перед вівтарем, не буде. Героїня тримає своє слово не заради того, кому вона його дала, а заради себе самої, щоб зберегти свою душу в чистоті. По Пушкіну, будь-яке насильство, нехай і змушене, але воно не залишиться безкарним.
Якщо людина встала на шлях злочину, він уже не зможе бути щасливим Адже якщо на початку оповідання у Володимира Дубровского був вибір, те після пожежі в Кистеневке й смерті у вогні чиновників – у нього вибору немає. У Дубровского, як би він не був нам симпатичний, немає майбутнього, він приречений на самітність і скитания. Він відповідає злом на зло, мстить, тим самим збільшуючи зло у світі, руйнуючи самого себе.
Саме із цієї причини він не досягає особистого щастя. Цієї ж думки знайшли своє втілення в повісті “Капітанська дочка” А. З. Пушкіна. Перед цим письменник вивчив величезну кількість архівних документів, розмовляв з очевидцями бунту Пугачова. Всі ці відомості відбиті в “Історії пугачевского бунту”, що Пушкін написав у вигляді хроніки. У повісті “Капітанська дочка” ці ж події вбрані в художню форму.
Причини повстання носять об’єктивно-історичний характер: юрби колодників, изуродованнийпосле допиту башкирец. У повісті по-новому осмислюється роль особистості керівника повстання. Омелян Пугачов – випадний козак, мужик Це аж ніяк не романтичний герой. Образ його реалістичний, тому він суперечливий. Жорстокість Пугачова граничить із великодушним відношенням до Маші Миронової, рішучість проводиря з’єднується з розумінням безвихідності свого положення й приреченості повсталих.
Пугачов приречений на поразку із самого початку незважаючи на те що його підтримують народні маси. І він це розуміє на відміну від Дубровского. Пугачов розповідає Гриневу казку про орла й ворона, що йому в дитинстві розповідала стара калмичка Саме ця приреченість і вносить трагічний відтінок у повість.
З початку повстання праведний гнів народу обертається в ході оповідання протилежною стороною. Це неприборкана первісна жорстокість керує всіма діями повсталих. Зло, що викликав Пугачов до дії, вийшло з-під його контролю. Воно починає існувати саме по собі, уже не підкоряючись самозванцеві. Суди його швидкі й несправедливі, кровожерливі й жорстокі До війська Пугачова примикають теперішні розбійники, убивці, грабіжники.
Одним з наближених Пугачова стає Швабрин, цей підлий, боягузливий зрадник, у душі якого живуть тільки низинні корисливі помисли. Йому протипоставлений Петро Гринев. Честь його не дозволяє йому написати неправду, саме тому він розповідає про ті страшні події чесно, не прикрашаючи й не ідеалізуючи бунтівників. Тим серйозніше його свідчення як чесного супротивника До речі, симпатії Пугачова виявляються на стороні Гринева.
А. С. Пушкін у повісті говорить нам не тільки про бунт у Росії, а про бунт взагалі, як про соціальне явище. Будь-який бунт приречений на поразку, тому що за допомогою насильства можна тільки руйнувати. В основі будь-якого насильства лежить ненависть, а початком, що творить, є любов. Автор цих дивних і цікавих добутків стоїть на позиції неприйняття зла в будь-якому його прояві, нехай навіть і виправданому Він показує читачеві причини народного бунту, розуміє й співчуває повсталої, але не є прихильником їхньої позиції.
Адже шлях, заснований на насильстві, не приведе ні до чого. Це тупик. Ненависть здатна тільки руйнувати, а любов – навпаки. И із цієї причини повстання в повісті “Дубровский” і в “Капітанській дочці” було подавлено.
У повсталих немає шляхетної мети, вони воюють, щоб мстити, руйнувати. На сьогоднішній день дані добутки А. З. Пушкіна актуальні. Так, можна встановити зв’язок між ідеями Пушкіна з наступним історичним розвитком Росії.
“Демократична” думка початку XX століття грунтувалося на позитивному сприйнятті соціальної боротьби, адекватній оцінці народних повстань і революційних подій. Ніхто не замислювався над наслідками, до яких приведуть ці народні хвилювання й невдоволення Ідеї А. С. Пушкіна прямо протилежні за своєю концепцією даної позиції. В основі всіх устремлінь великого російського поета й прозаїка – гуманістичні ідеї добра, гармонії, волі й справедливості И шляхи для досягнення цих ідей повинні були бути позбавлені кровопролиття й жорстокості. Підтвердженням тому є слова видатного літературознавця, дослідника й знавця творчої спадщини письменника Ю. М. Лотмана: “Для Пушкіна… правильний шлях полягає в тому, щоб піднятися над “жорстоким століттям”, зберігши в собі гуманність, людське достоїнство й повага до живого життя інших людей…
“. У цьому й укладена принципова позиція повістяра “Дубровский” і “Капітанська дочка”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)