Ромен Ролан
Ромен Ролан письменник, откликнувшимся своєю творчістю на самі кардинальні проблеми XX в. Тема революції проходить через всю творчість цього жагучого борця проти фашизму й війни. Досить складна ідейна еволюція Р. Ролана, творча діяльність якого охоплює майже п’ятдесятиліття.
Ромен Ролан народився в місті Кламси (Бургундія). Батько його був нотаріусом. Б сім’ї збереглася повага до традицій революції 1789-1793 гг., у якій брав участь прадід Рол-Лапа. З 1881 р. сім’я стала жити в Парижу, де після закінчення ліцею Ролан надійшов у Нормальну
Ролан звертається до праць філософів, до добутків сучасних письменників. Але теорії буржуазних мислителів не приносять задоволення шукаючому юнакові. Не приемлет він натуралізму Золя і його послідовників, негативно ставиться до Франса скептицизму, що проявившемуся вже в перших произведениях.
Не випадково
Значно пізніше Ролан писав: “Я ніколи по забуду отеческой допомоги, зробленої бентежному юнакові, якої я був тоді”. Л. Толстой надовго став для нього вчителем. За своє життя Ролан написало про Толстого багато статей і книгу “Життя Толстого”. В одному з останніх своїх добутків – “Внутрішня подорож” – Ролан справедливо відзначила, що найбільш сильний вплив Л. Толстого він випробував в області естетики. Проблемі впливу Л. Толстого на Ролана присвячено чимало робіт російських літературознавців. У них відзначаються сторони цього впливу, що йдуть від нещадного критицизму й реалізму великого російського письменника. Але говориться й об впливи на Ролана в деякі періоди життя слабких сторін філософії Л. Толстого. В 1889 р. Ролан блискуче закінчив курс Нормальної школи й відправився в Рим, де продовжував вивчення мистецтва. В 1891 р. він вернувся в Париж, а чотири роки через захистив дисертацію по історії європейської опери. У наступні роки поряд з викладацькою роботою в Нормальній школі й Сорбонне Ролан усе більше часу приділяє творчості. Він написав безліч статей про музику, працював над своїми першими драмами.
Дійсність 90-х років, у якій починався творчий шлях Ролана,- це роки, що пішли за розгромом Паризькому Комуни, період реакційної Третьої республіки. 1$ щоденниках того часу Ролан запам’ятав своє відношення до суспільно політичних подій. Панамський скандал, змова Буланже, колоніальні війни, справа Дрейфуса справедливо представлялися йому свідченням гнилості суспільства. З кожним роком він усе глибше усвідомлював своє неприйняття буржуазної дійсності, буржуазного “мистецтва, політики, повсякденного життя”. Ролан не піддавався песимістичним настроям, чуйно вгадуючи формування сил, що протистоять реакції. В 80-е роки підсилилася боротьба французького парода за свої права. Більше організованим ставав робітничий клас, що створив в 1887 р. Робочу партію на чолі з Ж. Роком, широко поширювалися ідеї соціалізму. Але в 90-е роки у Франції соціалістичні ідея не стали ще ідеями наукового соціалізму й не володіли робочим рухом повною мірою. Ролан, не будучи в ті роки пов’язаним з робочим рухом, виявляв велику цікавість до нових ідей. Відкидаючи буржуазну дійсність Третьої республіки, Ролан усе більше відмінювався до думки: “Якщо є яка-небудь надія уникнути загибелі, що загрожує сучасній Європі, її суспільству, її мистецтву, то надія ця полягає в соціалізмі”. Однак захоплення молодого Ролана соціалізмом не було досить усвідомленим, він не представляв тоді чітко сутності його. “Мій соціалізм був чисто інтуїтивним”,- писав він.
У своїх спробах обновити театр через звертання до соціальних проблем, він був близький е. Золя й французьким драматургам-реалістам кінця XIX в. Не можна не отмстить також впливу російської літератури й драматургії Г. Ибсена.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)