Героїчна лінія реалізму: Ролан, Джек Лондон
Ролан. Ромен Ролан (1866-1944) – французький письменник, у чиїй Творчості дана осмислення людини й миру в героїчних тонах. Він народився в м. Кламси в Бургундії, образ якої відбитий у повісті “Кола Брюньон” і інших його добутках, у сім’ї нотаріуса. Майбутній письменник учився у Вищій нормальній школі в Парижу. Він займався історією музики й живопису, для чого Школа направила Ролана в Італію. Велике значення для творчості Р. Ролана мало знайомство із творами Гоголя, Гончарова, Тургенєва й особливо Л. Толстого.
Літературний шлях Ролан
Ролан починає працювати над новим циклом “Театр Революції”, у якому він переходить на позиції реалізму. У цикл увійшло 8 драм, написаних в 1898-1939 р. Перша з них – “Вовки” (1898)- на матеріалі французької революції кінця XVIII в. описує ситуацію, близьку обставинам справи Дрейфуса. П’єса була заборонена відразу ж після прем’єри.
ДО 1900 р. Ролан остаточно пориває з неоромантиками й розробляє програму створення справді народного театру (сб.
Риси романтизму значною мірою зберігаються в реалістичних творах Ролана, тому що він одержимо пошуками втраченого в імперіалістичну епоху героїчного початку. Ці пошуки приводять його до аналізу життя великих людей (“Життя Бетховена”, 1903; “Життя Мікеланджело”, 1907; “Життя Толстого”, 1911).
Результати цього аналізу відбилися в створенні образа головного героя в романі-епопеї “Жан Кристоф” (1904- 1912), задум якого виник у Ролана ще наприкінці XIX в. Геніальний німецький музикант, бунтар замолоду й мудрець наприкінці життєвого шляху, Жан Кристоф нагадує героїв романтичних добутків.
Але в романі-епопеї на перший план висувається реалістичний образ Європи рубежу століть, рівного якому по масштабі Література того часу не знала. Дія добутку починається в Німеччині, потім переноситься у Францію, Швейцарію, Італію. Майже напередодні імперіалістичної війни пролунав голос Ролана, що присвятило свою епопею “вільним душам всіх націй, які страждають, борються й переможуть”.
В 1914 р. Ролан закінчив повість “Кола Брюньон” (опублікована в 1918 р.)- шедевр французької літератури, пов’язаний з народною традицією й виконаний оптимізму. Дія повести відбувається в 1616 р. у м. Кламси. Герой добутку, від імені якого ведеться оповідання-щоденник, різьбяр по дереву Кола Брюньон, – справді народний персонаж, “галльський тип”, за словами автора повести. На нього обрушуються всілякі лиха: Війна, чума, смерть дружини, втрата всього майна, але ніщо не має сил зломити Кола, його віри у своє покликання, його оптимізму. Особливе значення Ролан надавав 13-й главі повести, у якій Кола Брюньон міркує про роль книг у житті людини.
У роки Першої світової війни письменник з позицій пацифізму й гуманізму засудив політику ворогуючих держав (сб. “Над сутичкою”, 1915). Перемога революції в Росії, що Ролан привітав, і закінчення війни знаменують початок нового етапу у творчості письменника – зближення із соціалістичними реалістами (роман “Зачарована душа”, 1922-1933; і ін.).
Ролан вплинув на розвиток літератури. У романі “Жан Кристоф” він підбив підсумок розвитку двох найбільших напрямків XIX в. – критичного реалізму й романтизму, синтезувавши їх кращі, найбільш сильні риси, розкривши нові можливості реалізму, продемонструвавши ряд його нових якостей, характерних для XX в. (форма роману-потоку й др.).
Джек Лондон. Джон Гриффит Лондон (1876-1916), що взяв псевдонім Джек Лондон, один із всесвітньо визнаних письменників США. Він вніс у літературу тему повсякденного героїзму, оспівав мужність простих людей як високу духовну цінність.
Джек Лондон народився в Сан-Франциско в сім’ї збіднілого фермера. Початок його життя було надзвичайно бурхливим: він перемінив безліч професій, у якийсь період сидів у в’язниці за бродяжництво, спрага знань привела його в університет, але після двох курсів він виїхав на Аляску шукати золото. Так і не зібравши стану, але збагачений життєвими враженнями, Лондон в 1900 р. випустив збірник новел “Північні оповідання”, що приніс йому широку популярність. У ньому сполучається опис сильних тілом і духом людей з картинами суворої природи, що вимагає від людини великої мужності. ДО “Північних оповідань” примикають збірники “Бог його батьків” (1901), “Любов до життя” (1907) і ін.
В оповіданні “Бог його батьків”, що дали заголовок одному зі збірників, повествуется про людину, сміло разорвавшем із цивілізованим суспільством, у якому він випробовував приниження, і примкнули до індійського плем’я. Мужність в екстремальній ситуації виспівується й у знаменитому оповіданні “Любов до життя”.
Серед романів Джека Лондона найбільш значний “Мартін Иден” (1909). Герой роману, матрос, що порвав зі своїм оточенням і поставило перед собою завдання прорватися у вище суспільство, безперечно, сильна й духовно багата особистість. Цьому рішенню сприяє його любов до Руфі Морз, дівчині з буржуазної сім’ї. Величезне враження на читача робить ту завзятість, з яким Мартін Иден опановує культурними досягненнями.
Иден стає письменником. Але, пройшовши шлях від простого хлопця до людини видатної освіченості, герой розуміє, що культурність того суспільства, у яке він прагнув увійти, – лише ілюзія. Миром правлять не ідеї й краса, а гроші. Поки він був бідний, йому допомагали тільки бідні люди – розбагатівши, Мартін удостоївся загальної уваги й преклоніння, до нього приходить Руф, колись від нього що відвернулася. Відкривши щиру особу буржуазного миру, герой не може впоратися з його розчаруванням, що охопило, і кінчає життя самогубством.
Джек Лондон став не просто визнаним письменником, а свого роду вчителем життя, що утверждали стоїчний опір превратностям долі
(2 votes, average: 2.50 out of 5)