Романтическаятема у творчості Пушкіна
Із самого початку творчого шляху А. С. Пушкіна відчувається перевага в його добутках вільнолюбних настроїв. Ці настрої найбільше яскраво відбилися в його романтичних поемах.
Романтична тема у творчості Пушкіна одержала два різних аспекти. З одного боку, вона придбала героїчний характер у трактуванні вольового образа людини, що прошли через випробування страстей… З іншого боку, ліричні переживання одушевлялися ідеєю просвітління, звільнення від “болісних страстей”: це була область інтимно-особистих почуттів, і на противагу мужнім
Так, у поемі “Кавказький бранець” поет створює характер парубка свого часу, що розчарувався в житті, нехтує все світло й лише в спілкуванні із природою намагається знайти втрачений зміст свого існування. Сам автор так писав про свого героя: “Я в ньому хотів зобразити цю байдужість до життя й до її насолод, цю передчасну старість душі, які зробилися відмітними рисами молоді XIX століття”. Життя зіпсованих, повного пороків світського суспільства
Драматизм людини, що попали в рабство, ще більш яскраво розкривається в поемі “Бахчисарайський фонтан”, написаної під впливом кримських вражень поета. Її сюжет запозичений з місцевого переказу про любов хана до бранки і її трагічній загибелі. Автор показав зіткнення двох вихідців з різних цивілізацій: християнки Марії й кримського мусульманського деспота, хана Гирея. У цьому зіткненні й укладений особливий драматизм ситуації. Пушкіна прагнув показати вплив на варвара гуманної християнської цивілізації, втіленої в любові. Складну історію хана Гирея й двох суперниць поет передав за допомогою традиційних романтичних прийомів зображення виняткових страстей, мелодраматичних ефектів і того, що сам Пушкін називав таємної цікавості. Разом з тим “Бахчисарайський фонтан” вражає своїм ліризмом, розкішшю фарб, елегійним образом фонтана, поетичним зображенням кримської природи, пластичністю й музикальністю вірша. Руйнуючи всі звичні літературні подання, виступаючи справжнім новатором у мистецтві слова, А. С. Пушкін учив розумінню того, що таке щира поезія.
Останнім добутком романтичного періоду стала поема “Цыганы”, у якій поет розвиває Теми попередніх двох поем. Головний герой – Алеко, подібно кавказькому бранцеві, біжить із “неволі задушливих міст”, де “просять грошей так ланцюгів”, де “глави перед ідолами хилять”, “любові соромляться, думки женуть, торгують волею своєї”. Він також розчарувався у світському житті й тому намагається знайти своє щастя серед вільного народу,
Не підкоряється чужим законам. Таким народом, на його думку, є цигани. Однак Історія любові Алеко, що спалахнуло в ньому почуття ревнощів, убивство циганки характеризують його як людини егоїстичного. Прагнучи до власної волі, він разом з тим намагається підкорити, позбавити волі іншої людини. “Ти для себе лише хочеш волі”, – говорить йому старий циган, що є в Пушкіна втіленням народної мудрості. Але Земфіра, вихована на волі, не може примиритися із втратою своєї волі. Таким чином, поет проводить і поглиблює тут думку, почату ще в “Бахчисарайському фонтані”, про суперечливість і несумісність різних культур. В “Циганах” поет уже перестає зв’язувати ідею волі з романтичним героєм, що сам внутрішньо не вільний. Людина, вихована “у неволі задушливих міст”, не може відмовитися від усього того, що виховано в ньому цивілізацією. Таким чином, романтична воля думок і прагнень зіштовхується з деякою закономірністю, проти якої герой неспроможний. Трагічно закінчується життя Земфіри й старого цигана, підкреслюючи тим самим, ілюзорність і циганська воля:
Але щастя немає й між вами, Природи бідні сини.
На думку критиків, у поемі “Цыганы” уже відчувається перехід Пушкіна до реалізму: характеристики героїв стають більше насиченими, тісніше відображаються їхні зв’язки з навколишнім середовищем. Краще розроблений також сам сюжет, а лірична стихія відіграє меншу роль. Драматизм у поемі сполучається з епічною розповідністю, міцніє сам поетичний склад. В “Циганах” намечается поступове подолання автором романтичної ідеалізації життя. Але сильні сторони романтизму – протест проти негативних сторін дійсності, психологізм, ліричний пафос – Пушкін зберіг і проніс через всю свою творчість.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)