Перше прочитання роману М. Г. Чернишевського викличе у сучасного парубка швидше за все усмішку. Справді, дивними здаються відносини, прийняті в сім’ї Лопухова і Віри Павлівни. У будинку існують нейтральні і не нейтральні кімнати, і в не нейтральні кімнати ні чоловік, ні дружина не можуть увійти без стукоту. Та й взагалі, ввічливість чоловіка і жінки по відношенню друг до друга балансує на грані неприродності, а дуже часто і переходить цю грань. Ну а те, що Лопухов і Віра Павлівна постійно називають один одного “миленький” і “миленька”,
і зовсім змушує думати про повну неприродність їхніх відносин. Перше, що змушує інакше побачити суть відносин між цими людьми і запідозрити себе самого в непроникливості, – це те, що Лопухов залишає медичну академію за два місяці до закінчення, – щоб, одружившись, позбавити Вірочку Розальську від гніта у рідному домі. І це той Лопухов, що розумно і раціонально затверджує, що вчинками його завжди керує вигода!
Що ж розуміє ця людина під словом “вигода”, якщо він здатний на вчинки, явно нелогічні саме з погляду життєвої зручності? Ця думка дозволяє побачити відносини між собою “нових людей”
(а вони за допомогою Чернишевського і представляють людські відносини у романі) трохи інакше… Починаєш розуміти, що студент Лопухов, залишаючи академію, дійсно діє у відповідності зі своєю вигодою. Уся справа в тому, що подібні справи вигідні добрій і чималій людині. Але ж саме про Дмитра Лопухова Чернишевський пише: “У цих людей, як Лопухов, є магічні слова, що залучають до них усяке засмучене, що кривдить істоти”. Неважко догадатися, що “магічні слова” є вираженням високих властивостей людської душі. Чернишевський впевнений, що по-справжньому творить добро той, хто не любується у цей час собою. Ця характеристика як не можна краще підходить до особистості Лопухова. Для Лопухова людські відносини – не торг за принципом “ти – мені, я – тобі”, а естафета: “ти – мені, я – іншим”. Не випадково Вірочка, не відчуваючи любові до Лопухова, дружньо спілкуючись із ним, відразу сприймає цей моральний принцип. Її перший сон, у якому вона звільняє людей з підвалу, саме і свідчить про це. Варто відчути цей головний, глибинний принцип людських відносин, який сповідують головні герої, як починаєш думати: а може бути, не так і важливо, яким чином вони влаштовують свій сімейний побут? Конкретні прикмети побуту змінюються залежно від часу, а головне залишається незмінним… Для сучасної людини важливо зрозуміти те головне, що визначає відносини “нових людей” у романі “Що робити?”. Повною мірою відносини між людьми розкриваються, коли на сцені з’являється Олександр Кірсанов. Багато в чому він схожий на Лопухова. Обидва вони, за словами автора, грудьми, без зв’язків, без знайомств прокладали собі дорогу. Обидва приклали чимало зусиль для того, щоб реалізувати свої здатності. І коли у відносинах Кірсанова, Лопухова і Віри Павлівни склався нерозв’язний “любовний трикутник”, то усі повелися гідно у найтяжкій ситуації. Кірсанов довго намагався відмовитися від усяких відносин із дружиною свого друга. Але почуття виявляється сильніше логічних побудов, і герої роману “Що робити?” не були б самими собою, якби будували своє життя тільки за законами логіки, ігноруючи почуття. Але існують ще умови повсякденного життя, і кожний сам вирішує, як співвіднести з ними свої почуття.
Кірсанов і Віра Павлівна не можуть з’єднати свої життя, не пройшовши перед цим через принизливу для всіх процедуру розлучення. Розуміючи це, Лопухов вживає єдиний можливий крок: вирішує піти зі сцени. Він робить це, підкоряючись велінням тієї самої “вигоди”, що визначає для нього людські відносини взагалі й власні вчинки, зокрема. А по цій вигоді, якщо прагнути до перетворення життя, мріяти про майбутнє, у якому люди будуть гармонічні і духовно вільні, то й сьогодні потрібно бути не тільки освіченим, працьовитим і чесним, але й щасливим, покладаючись у цьому не стільки на долю, скільки на себе. Можливо, хтось вважає, що Лопухов вчинив невірно, хтось схвалить його вчинок,, – це вже залежить від кодексу честі кожного з нас. Лопухов повівся так, як вирішив за потрібне: інсценував самогубство і дав можливість Вірі Павлівні й Кірсанову бути разом. Він їде за кордон і повертається в Петербург тільки тоді, коли колишнє почуття пройшло. Але саме головне полягає в тім, що людські відносини, побудовані на такій моральній основі, не здаються Чернишевському чимсь із ряду геть вихідним. Він прямо пише про це у романі:
“Я тримаю парі, що до останніх розділів цієї глави Віра Павлівна, Кірсанов, Лопухов здавалися більшості публіки героями, особами вищої натури… Ні, друзі мої… не вони коштують занадто високо, а ви коштуєте занадто низько… На тій висоті, на якій вони коштують, повинні стояти, можуть стояти всі люди”.
Тут висловлений головний урок, даний героями роману “Що робити?”. Змінюються політичні системи, змінюються життєві устремління людей, а моральні принципи людських відносин залишаються незмінними за всіх часів. Можна бути вдячним письменникові, що нагадує про це.