Скорочено роману Що робити? Чернишевського Н. Г

У Петербурзі влітку 1856 року в номері однієї з готелів знаходять записку від постояльця: мов, прошу нікого ні в чому не винити, незабаром про мене почують на Ливарному мосту. Типова записка самогубця! І справді, незабаром на Ливарному мосту стріляється якась людина – у всякому разі, з води виловили прострелений кашкет. На дачі на кам’яному острові молода дама, що шиє, наспівуючи революційну французьку пісеньку, одержує зі служницею лист, що змушує її розплакатися.

Молодий чоловік намагається неї утішити, але дама винить його в смерті

того, хто надіслав цей посмертний лист: ця людина сходить зі сцени, тому що занадто любить Віру й свого друга Стало бути, молоду даму кличуть Віра. Батько її – керуючий більшим дохідним будинком, мати – лихварка й процентщица (дає гроші під стан). Маменьке далекі високі ідеали, вона дурна, зла й думає тільки про вигоду. І єдина мета неї – видати Віру заміж за богатого людини Заманювати потрібно наречених! Для цього Віру наряджають, учать музиці, вивозять у театр.

Коли син хазяїна будинку починає доглядати за дівчиною, мати всіляко підштовхує її йому назустріч. Хоча розпущений парубок зовсім не збирається

женитися на гарненькій смаглявій дівчині із прекрасними чорними волоссями й виразними чорними очами. Він мріє про звичайну інтрижку, однак Верочка відштовхує його. Дівчина рішуча й дуже самостійна: із чотирнадцяти років вона обшиває всю сім’ю, із шістнадцяти – дає уроки в пансіоні, де сама вчилася.

Однак життя з матір’ю нестерпна, а піти з будинку без батьківського дозволу в ті часи дівчині було неможливо. І от доля приходить волелюбній дівчині на допомогу: до брата Феде наймають учителі – студента-медика Дмитра Лопухова. Верочка спочатку цурається, але потім бесіди про книги й музику, про те, що такоесправедливость, допомагають їхньому дружньому зближенню. Лопухів намагається підшукати їй місце гувернантки, але жодна сім’я не бажає брати на себе відповідальність за дівчину, що не бажає жити будинку.

Тоді Лопухів пропонує Верочке фіктивний шлюб. Вона з радістю погоджується Заради порятунку Верочки Лопухів навіть кидає курс незадовго до його закінчення й подрабативает частками уроками й перекладами. Так йому вдається зняти пристойне житло.

Отут і сниться Верочке сон. Це не звичайний сон – як і чотири інших сни, він має важливе значення в структурі роману. Дівчина бачить, що її випустили на волю із сирого й тісного підвалу Зустрічає її прекрасна жінка – втілення любові до людей. Віра Павлівна дає їй обіцянка допомагати випускати з підвалів і інших дівчин. Мати в сказі, але зробити вона нічого не може: дочка замужем!

Живуть молоді в різних кімнатах, друг до друга без стукоту не заходять. Це відмінне дружнє співіснування, але не подружня любов. Віра Павлівна не сидить на шиї у свого рятівника: вона дає приватні уроки, веде господарство И от, нарешті, відкриває свою швальню. Це дуже важливо – так вона виконує свою обіцянку, дана в сні.

Дівчини не просто одержують плату за роботу: вони одержують частку від доходу. Крім того, робітниці дуже дружать: проводять разом вільний час, їздять на пікніки. Віра Павлівна бачить другий сон: про поле, на якому ростуть колосся.

Крім колось, на поле – два види бруду: реальна й фантастична Реальний бруд може дати початок чомусь потрібному, корисному, а от з фантастичного бруду не відбудеться нічого вартого. Цей сон допомагає Вірі Павлівні зрозуміти й простити свою матір, що тільки обставини життя зробили такий озлобленої й корисливої. Однак її турботи про “реальний бруд” допомогли Верочке вивчитися й устати на власні ноги. У сімействі Лопухових починає часто бувати Олександр Кірсанов. Він випускник медичного факультету, людина, грудьми собі проложивший дорогу в житті.

Кірсанов розважає Віру Павлівну, коли Лопухів зайнятий, возить її в оперу, що вони дуже люблять Віра Павлівна почуває деяке занепокоєння. Вона намагається зробити відносини із чоловіком більше жагучими – але занепокоєння не залишає неї. Кірсанов, нічого не пояснюючи, перестає бувати в Лопухових.

Він закохався в дружину свого друга – і намагається побороти своє почуття: ” з око геть – із серця геть “. Однак незабаром Кірсанову доводиться все-таки відвідати Лопухових: Дмитро занедужав, і Олександр приймається його лікувати. Віра Павлівна усвідомлює, що й сама закохано Вкирсанова.

Це допомагає їй зрозуміти третій сон:/якась жінка, чимсь схожа на оперну співачку Бозио, допомагає Верочке читати сторінки її щоденника, якого вона насправді ніколи не вела. Останні сторінки щоденника Верочка читати страшиться, але Бозио читає їй їх уголос: так, почуття, що героїня випробовує до чоловіка, усього лише подяка. Розумні, чималі, “нові” люди не мають сил знайти вихід із ситуації, і зрештою Лопухів зважується на виверт: постріл на Ливарному мосту. Віра Павлівна в розпачі. Але отут є до неї Рахметов з листом від Лопухова.

З’ясовується, що Лопухів зовсім не покінчила рахівниця з життям – він просто вирішив не заважати дружині й другові зв’язати свої життя. Рахметов – людина “особливий”. Ніколи Кірсанов розпізнав у ньому “вищу натуру” і привчив до читання “потрібних книг”.

Рахметов був дуже багатий, але продав свій маєток, призначив свої особливі стипендії, а сам живе життям аскета. Провина не п’є, до жінок не доторкається. Один раз навіть якийсь час спав, як йог, на цвяхах, щоб випробувати свою силу волі Є в нього прізвисько: Никитушка Ломовий. Це через те, що він ходив з бурлаками по Волзі для того, щоб краще довідатися життя народу. Чернишевський тільки натякає на основну справу життя Рахметова, але догадливий читач зміркує, що це – революціонер, “двигун двигунів, сіль солі землі”.

Одержавши пояснення происшли від Рахметова, Віра Павлівна їде в Новгород, де через кілька тижнів вінчається Скирсановим. Через якийсь час вони одержують привіт через границю – Лопухів повідомляє, що цілком задоволено життям, тому що давно хотів пожити в самоті. Кірсанови живуть насиченим життям, багато працюють.

У Віри Павлівни тепер уже дві майстерні. За допомогою Кірсанова вона починає вивчати медицину. У чоловіку героїня знайшла й підтримку, і люблячого друга, якому не байдужні її інтереси. Четвертий сон Віри Павлівни -.

Це історична галерея жіночих типів різних часів і народів: жінка-рабиня, прекрасна дама – теж по суті іграшка фантазії закоханого лицаря… Віра Павлівна бачить і саму себе: риси особи її осяяні світлом любові. Жінка майбутнього – рівноправна й вільна. Бачить вона й пристрій майбутнього суспільства: величезні будинки із кришталю й алюмінію, усі щасливі вільною працею. Трудитися для цього прекрасного майбутнього потрібно саме зараз.

У Кірсанових збирається суспільство “нових людей” – чималих, працьовитих і принципи, що сповідають, “розумного егоїзму”. У коло цих людей незабаром уписується сімейство Бьюмонт. Ніколи Катерина, тоді ще Полозова, одержала від Кірсанова розумна рада із приводу відносин із претендентом на її руку: сама багата наречена Петербурга ледве не вийшла заміж за пройдисвіта.

Але тепер вона щаслива в шлюбі з “агентом англійської фірми” Чарльзом Бьюмонтом. Втім, він прекрасно говорить російською мовою – нібито до двадцяти років прожив у Росії, куди знову вернувся. Проникливий читач уже догадався, що це, звичайно, Лопухів.

Сімейства незабаром так подружилися, що стали жити в одному будинку, причому Катерина Бьюмонт теж улаштовує майстерню, хоча в неї досить власних засобів Однак вона бажає бути корисної людям і суспільству, будувати своє життя за законами творчої праці. Шириться коло “нових людей”, міцніє віра в щасливе майбутнє Росії


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено роману Що робити? Чернишевського Н. Г