Роман А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Онєгін і Тетяна
Особиста доля Тетяни трагична: самітність у рідному будинку, безмовна любов до Онєгіна, заміжжя без любові й знову самітність серед багатства, блиску й преклоніння. Але страждання не зломили її: їй далека “осоружного життя мішура”, воно не змінює своїм моральним принципам, своєму розумінню честі. Джерело її духовної сили – глибокий зв’язок з російським життям, чого немає в Онєгіна, вона “російська душою”. Цілісність натури, глибина почуттів, краса душі, скромність, готовність – до самопожертви – це не просто риси характеру
Бєлінський: “У Тетяні немає цих хворобливих протиріч, якими страждають складні натури; Тетяна створена начебто вся з одного цільного шматка, без усяких домішок і прироблень”.
Увесь внутрішній світ Тетяни полягав у спразі любові.
Ю. М. Лотман: “Життя Тетяни – результат розвитку особистості, її постійних зусиль на вибір морально найбільш важкого шляху. Подвиг Вірності, що добровільно приймає на себе героїня Пушкіна, звичайно, ширше проблеми вірності сім’ї…”
“Отже,
Зустріч із Онєгіним – фатальна для Тетяни. “Це він!” – вибір єдиний на все життя. Тетяна “любить не жартуючи”, вона не вміє судити холоднокровно. Лист Тетяни – один із двох її монологів. Тут усе: і відсутність життєвої досвідченості, і одночасно високий настрой душі, відважної в русі назустріч своїй долі. Тетяна звертається до Онєгіна на ти “я – твоя!”, це не обмовка, а повна довіра до обранця.
Пушкін проводить Тетяну ще через одне випробування. У кинутому кабінеті Онєгіна Тетяна поринає в читання чужої бібліотеки, намагаючись угадати, що діється в його душі. Вона думає не тільки про Онєгіна, але й про життя. Її любов не вгасає від такого досвіду. Навпроти, це почуття, залишившись безмовним, формує внутрішній мир Тетяни, її духовний вигляд. І коли Мова йде про “духовне багатство” героїні, не можна забути ті строфи роману, де ця дівчинка щодня приходить в онегинский будинок, щоб читати й думати.
Потім її везуть у Москву на “ярмарок наречених” і видають заміж. Вона йде заміж за генерала, тому що “молила мати”, а Тетяні “всі були жереби рівні”. У прекрасну світську жінку Онєгін закохується без пам’яті. Для Тетяни не страшні умовності світла. Є умови життя – от що зрозуміла Тетяна. А це насамперед – борг. Невірно, що Тетяна поступилася почуттям заради боргу. Почуття й борг у неї нерозривні: і до Онєгіна, і до чоловіка, що “у сраженьях покалічений”. Її борг – це повага до життя у всіх її проявах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)