Робота Гоголя над мовою поеми “Мертві душі”
Для того щоб зрозуміти Гоголя як майстри художнього слова, як великого письменника-реаліста, доцільно звернути увагу ще на одну сторону при вивченні мови “Мертвих душ”: на роботу Гоголя над текстом поеми. Зіставлення канонічного тексту окремих місць поеми з первісною редакцією розкриває процес роботи Гоголя над словом і переконує в тім, що перед, нами великий художник-реаліст, що прагне до влучності й точності слова, до більшої простоти й доступності виражень
Відомо, що Гоголь при всій геніальності був великий трудівник і вчив інших
Початок остаточної редакції (“щасливий подорожанин”) набагато конкретніше початку ранньої редакції. Воно знаходить виразне повторення й поглиблення в останнім реченні першого абзацу (“щасливий сім’янин”) і третій раз повторюється в паралельному початку другого абзацу (“щасливий письменник”), тим самим встановлюючи найтісніший зв’язок між двома абзацами,
Образ втомленої людини з поруч ускладнюють цей образ деталей, як явно громіздкий і непотрібний, Гоголь закономірно зім’яв. Ряд коротких однорідних членів до слова дороги, даних у формі улюбленого Гоголем прийому перерахування, звільнених від відволікаючих, зайвих деталей, зробив цей образ більше Відточеним. Ця стяиутость перерахування відразу дозволила Гоголеві поставити присудок “бачить” і слідом за ним шукане: “знайому дах” і поруч те, що впадає в око, радує й вабить: “з вогниками, що несуться назустріч,” (замість маловиразних випущених подробиць).
Слідом за цим наступає результат-задоволення (“і стануть”) і дається перерахування нових сімейних вражень, без відволікаючих подробиць (зняті слова: нянька, собака), але зате з упором на емоційну, оздоровляючу – цінність цієї зустрічі: “перерива палаючими цілуваннями, владними винищити все сумне з пам’яті”.
Останнє речення першого абзацу остаточної редакції точне, більше яскраве й реалістичне, чим состоящая з повторів і подовжень рання редакція того ж тексту
Більше значеннєве навантаження несе й противительний сполучник але, що підсилює протиставлення і як би – сприятливому зрівноважуванню кінцівкою абзацу всього його змісту. Цей сполучник але грає таку ж значну роль і в наступному абзаці, де зіставляються характери й долі двох письменників, даних також у плані різкого контрасту
Гоголь у поемі докладно й послідовно розвиває події:, вона як би своїми очами спостерігає що відбувається, удивляється в усі характерні подробиці людей, предметів або явищ і з надзвичайною влучністю, виразністю й у той же час ясністю зображує їх у поеме. На початку 2-й глави поеми Гоголь прямо характеризує себе: “Автор любить надзвичайно бути докладним у всьому, і із цієї сторони, незважаючи на те, що сама людина росіянин, хоче бути акуратний, як німець”. Докладність і деталізація в зображенні навколишні є невід’ємними властивостями Гоголя як письменника-реаліста, дуже правдиво й у той же час життєві явища, що просто малює всілякі. Візьмемо кілька прикладів верб тексту поеми
От ще один приклад: опис стародавніх годин у Коробочки, у якому Гоголь сполучить прийом деталізації з поетичними порівняннями: “Слова господарки були перервані дивним шипінням, так що гість було злякався: шум дуже походив на те, як би вся кімната наповнилася зміями; але, глянувши нагору, він заспокоївся, тому що зміркував, що стінним годинникам прийшло полювання бити. За шипеньем негайно ж пішло хрипенье, і нарешті, понатужуся всіма силами, вони пробили друга година таким звуком, як би хто бив ціпком по розбитому горщику, після чого маятник пішов знову покійно клацати праворуч і ліворуч”.
Арсенал художніх образотворчих засобів Гоголя винятково багатий і різноманітний, і він майстерно використає його з метою реалістичного показу життя, з метою сатиричного розкриття зображуваного. Зупинимося насамперед на порівняння х, як на тім прийомі, що особливо впадає в око при читанні поеми, що надає особливу мальовничість добутку й у розробці якого Гоголь не знає собі суперників
Порівняння Гоголя свіжі, вони показують тонку спостережливість автора, узяті з повсякденного життя й, таким чином, ще більше сприяють реалістичному зображенню порівнюваних предметів і явищ, офарблюючи їх або в тон м’якого гумору, або в тон різкої сатири. Порівняння тарганів, що визирають із вугіллю”, із чорносливом; матраца – із млинцем або коржем; особи Собакевича і його з огірком і молдаванським гарбузом; кольори особи Собакевича – із квітам мідного п’ятака; черева дядька Миняя – з велетенським самоваром; екіпажа Коробочки – з толстощеким опуклим кавуном; бревенчатой бруківці в селі Плюшкина – з фортепианними клавішами; шуму пір’я в канцелярії – з возами із хмизом, що проїжджають ліс; світла сірого дня – с кольорами солдатських мундирів; чарівної блондинки – з виточеної зі слоновой кістки іграшкою; мандрівника, що переїхав границю й подвергшегося ретельному огляду, – зі школярем, висіченим несподіваним образом.; письменників, романтика й реаліста, з подорожанами: сім’янином і холостяком; очарованого Манилова – з аматором музики, піднесеним співачкою, що перехизувалася саму скрипку; хмурого поміщика – з вереснем ув останніх числах і ін. – кожне із цих порівнянь Гоголя гранично. просто, жваво й оригінально.
Гоголь часто прибігає до порівняння з живими істотами. Так, рівняється правитель канцелярії по черзі з орлом, куріпкою й мухою; дороги, що розповзаються в усі сторони – з пійманими раками.; Феодулия Іванівна – із плавним гусаком; погаслі очі Плюшкина-с мишами, що виглядають, чи не причаївся хлопчисько; мужик з товстою колодою на плечі – з невтомною мурахою; господарський у минулі роки Плюшкин – і працьовитим павуком; чиновники канцелярії – із працьовитими бджолами, що розсипалися по стільниках
Але особливо барвисті й виразні розгорнуті порівняння. Гоголь відводить читача на кілька митей від сюжету, малюючи опуклу картину або сценку з життя, пов’язану з викладає местом, що, сюжету, і потім знову повертає до сюжету, загостривши його сприйняття
Помітно, що у зв’язку з розвитком у творчості Гоголя реалізму й поглибленням у ньому сатиричної струн у його художніх творах зменшується кількість метафор. Вони потрібні були Гоголеві в його ранніх добутках, де сильна був романтичний струмінь, але зрілий Гоголь досягає потрібного реалістичного ефекту в зображенні життя вмілим підбором простих слів! у них прямому значенні
Можна прочитати цілі сторінки поеми й не зустріти жодного слова в переносному значенні. Там же, де потрібно, Гоголь уміє вставити гостру, виразну метафору, а часом і уособлення й тим самим пожвавити предмет, зробити його ще більш рельєфним. Це помірне й у той же час уміле використання тропів поглиблює реалістичне зображення предмета або події, вигострює сатиричне перо художника
(2 votes, average: 3.00 out of 5)