Рецензія на книгу Станіслава Лема “Непереможний”
Я дуже люблю читати. Коло моїх захоплень – історичні романи, детективи, наукова фантастика. Читаючи ці книги, більше дізнаєшся про життя людей різних історичних епох, про незвичайні пригоди приватних детективів, про безкінечне розмаїття Всесвіту. Але особливо я люблю наукову фантастику.
Книги цього жанру – це не тільки захоплюючі сюжети про те, чого не може бути насправді, або про те, що може статися коли-небудь. Кожен автор має свою модель Всесвіту, своє уявлення майбутнього. Наукова фантастика здатна застерігати людей від хибних вчинків,
Нещодавно я прочитала одну таку книгу. Це роман польського письменника-фантаста Станіслава Лема “Непереможний”. Як на мене, це дуже цікава книга, і вона заслуговує на те, щоб про неї розповісти. …На далеку планету Регіс-3 прибуває корабель землян “Непереможний”.
Попередня експедиція, відправлена до цієї планети, зникла безслідно. На Регіс не існує життя у звичному розумінні цього слова, але є дуже агресивна техногенна “фауна” (термін самого письменника). Машини, покинуті багато мільйонів років тому, еволюціонували і
Саме вона є причиною зникнення справжнього життя на Регіс. Люди спробували для власної безпеки знищити цю незвичну форму життя, але битву було програно. Не все і не завжди належить людині, – такий висновок робить головний герой книги Роган. Не все і не завжди можна перемогти за допомогою високорозвиненої техніки.
Не все, що не зрозуміло і що, здається, несе в себе загрозу, треба відразу знищувати. Та й не завжди все, що незрозуміло, треба чіпати, особливо, коли мова йде про мільйоноліття еволюції. Чужу волю і чужий розум, які б вони не були далекі від нашого власного, треба поважати.
Зараз це звучить трохи незвично. Адже ми звикли до фантастичних фільмів, де завжди перемагають зброя та інтелект землян, де земляни виходять переможцями з будь-яких ситуацій. Роман Лема, хоч і дещо песимістичний, відображає реальний стан речей. У Всесвіті людина може зіткнутися з будь-якими, навіть не завжди приємними ситуаціями.
Ми не можемо бути готовими до всього, але це не значить, що все, що відрізняється від нас так, що ми навіть не розуміємо, що це таке, належить знищенню. І ця ідея роману “Непереможний” мені сподобалось так само, як і весь роман.