“Пушкін – завжди відкриття й завжди таємниця” (С. Гейченко)
…Благоговіючи богомільно
Перед святинею краси.
А. С. Пушкін
Олександр Сергійович Пушкін… Здається, немає більше близького й зрозумілого росіянинові серцю поета. Але Олександр Сергійович не був би тим Пушкіним, якби не ніс у своїй Творчості вічну таємницю, що хочеться зрозуміти, розгадати саме тобі. Пушкіна в кожного свій. Він умет увійти другом у душу кожного, уважно й проникливо читаючу поезію великого майстра, може стати простим і зрозумілим. Це дивно, але в Пушкіна є вірші, доступні людині будь-якого віку, будь-якої соціальної
Шумить чагарник…
На стрімчак Олень веселий вибігає.
Лякливо він підніжний ліс
З вершини гострої озирає,
Дивиться на світлі луги,
Дивиться на синій звід небесний
И на дніпровські брега,
Венчанны чащею деревної.
При гаданій простоті пушкінський склад повний добірності, схованій гармонії й глибокій думці. Поезія для Пушкіна була сенсом життя, світоглядом, способом спілкування з величезною масою людей, не тільки сучасників, але й нащадків. Він знав, що його будуть шанувати, пам’ятати, читати. Без зайвої скромності він говорив про
Пускай увінчаний любов’ю краси
У заповітному золоті зберігає її риси
И листа таємні, нагороди довгого борошна.
Але в тихі годинники томливої розлуки
Ніщо, ніщо моїх не радує очей,
И жоден дарунок улюбленої моєї.
Святий стан любові, утіха сумуй ніжної
Не лікує ран любові божевільної, безнадійної.
И нам не здається дивним, що вірші, написані більше ста п’ятдесятьох років тому, звучать сьогодні актуально, не втративши своєї принадності. Пушкіна – геній, його вірші не старіють від часу, вони стають ще прекрасніше, вишуканіше, “настоюючись” на часі, по вираженню Марини Цветаевой, “як дорогоцінні вина”.
Порожнє ви серцевим ти
Вона, згадай, замінила
И всі щасливі мрії
У душі закоханої збудила.
Перед нею задумливо коштую,
Звести очей з її немає сили;
И говорю їй: як ви милі!
И мислю: як тебе люблю!
Поезія Пушкіна багатогранна, вона наповнена передчуттям і бажанням змін; тугою за передчасно збіглими друзями; філософськими міркуваннями про буття, але в першу чергу повна натхненною любов’ю, що поет не має сил стримати в собі. Він дарує її своїй коханій і всім своїм читачам, захоплюючи нас самовідданістю й шляхетністю, який повні його вірші. Він готовий:
Очами випливати за нею й у тиші
Благословляти її на радість і на щастя,
И серцем їй бажати всі блага життя цей,
Веселий мир душі, безтурботні дозвілля.
Усе – навіть счастие того, хто вибраний їй,
Хто милій діві дасть назву дружини.
Блискучий і іронічний, смутний і променистий, неуважний і уважний – Пушкін був і залишається моїм кумиром. Є багато прекрасних поетів, “гарного й різних”, але Пушкіна відрізняє від кожного з них вишуканість складу, досконалість форми й змісту. За всіх часів він залишається першим серед поетів.
Яке б у серце не харчував
Ти таємне мечтанье,-
Але, встретясь із нею, збентежений, ти
Раптом зупинишся мимоволі,
Благоговіючи богомільно
Перед святинею краси.
Поет був співаком гармонії й краси, а зараз сам є еталоном досконалості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)