Пугачов – розбійник або визволитель? (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)
Пушкін першим зацікавився Пугачовим не толь-до як проводирем селянського повстання, але і як особистістю, тому йому й удалося створити в повісті такий неоднозначний образ. Адже для одних Омелян Пугачов – “випадний каторжник”, “самозванець”, “лиходій”, “шахрай” і ” раз-бойник”, а для інших він – “природний государ”, заступ-никнув, “панотець”.
“Шахраєм” і “лиходієм” Пугачов є для дво-рян (у повісті це захисники Білогірської міцності, Гри-З і його батько, генерали імператорської армії),
Під час повстання в Пугачові розкриваються якості не тільки нещадного завойовника, але й мудрого й та-лантливого полководця, що успішно виграє сра-жение у відомих генералів і вміє швидко зібрати багатотисячне військо навіть після жорстокої поразки. У спілкуванні із простими людьми й із Гриневым проявляються кращі людські якості Пугачова: прямота, искрен-ность, чуйність, чуйність до чужого горя, справедли-вость. Він пам’ятає доброту й щедрість Гринева, виявлений-ные їм при першій зустрічі, і згодом не тільки з-храняет йому життя, але й допомагає врятувати улюблену девуш-ку – Махаю Миронову.
Трагедія Пугачова в тім, що він розуміє приреченість повстання. Для багатьох селян ця боротьба – не середовищ-ство досягнення волі, а спосіб сиюминутно помститися, скинути із плечей важкий вантаж на мінуту, щоб потім знову слухняно тягти його. Тому й вилилося восста-ние в “бунт безглуздий і нещадний”. Однак не можна сказати, що перелякане грізною небезпекою дворянство було менш нещадно або жорстоко до повсталим.
Урядовим військам удалося придушити восста-ние під предводительством Пугачова, однак цей бунт встиг зіграти немаловажну історичну роль, проде-монстрировав народу, що волі й справедливості мож-але досягти, лише об’єднавши зусилля й вірячи в благополуч-ный результат